О, кого я вижу! Здравствуй, Ваня!
- И тебе не хворать, Дима! Ты где пропадал? Почему тебя в школе не было?
- Так я как раз и хворал! В смысле, болел я.
- А что с тобой было?
- Да живот стал болеть по утрам. Я и в школу пойти не мог. Родители перепугались, потащили меня к врачам на обследование.
- И что сказали врачи?
- Подозревали сначала гастрит, а потом сказали, что еще его нет. Но желудок нужно поберечь. Прописали таблетки.
- И как, легче тебе сейчас?
- Да, я по утрам снова человеком себя чувствую.
- Вот и хорошо, Дима. Пойдем с нами в наш двор, колы попьем.
- Я-то не против к вам, а вот колу мне теперь нельзя. Для желудка вредная.
- Ого, да ты на диете!
- Да, теперь не сухариков, ни чипсов, ни копченой рыбы, ни майонеза, ни кока-колы, ни пепси – ничего нельзя. В общем, никакой гадости.
- Ясно, Дима, прижало тебя. Пришла пора заботиться о здоровье. Все равно пойдем с нами, ребята тебя давно не видели.
- Пойдем, конечно!
У той час, як тривала запекла і майже безперервна війна з саксами, Карл, розмістивши у потрібних місцях прикордонні залоги, рушив з потужною збройною силою походом на Іспанію. Коли король перейшов Піренеї, при наближенні йому здавалися всі міста і замки. Потім військо й король поверталися додому цілими й неушкодженими, але в самих Піренейських горах вони зазнали деяких втрат через віроломство васконців. Річ у тім, що військо просувалося видовженим строєм, як на це дозволяло вузьке міжгір’я, а васконці, причаївшись на гірських вершинах, вкритих суцільними тінистими лісами (а саме такі місця зручні для засідки), напали згори на кінцеву частину обозу. Вояків, що замикали колону й захищали її від нападу ззаду, вони поскидали в ущелину і в бою повбивали всіх до одного. Пограбувавши обоз під покривом ночі, що насувалась, васконці чимдуж порозбігалися навсібіч. У цьому нападі васконцям до те, що вони були легко озброєні і добре знали місцевість, а важке спорядження і несприятливе місце бою поставили франків у гірше становище. З-поміж інших у тій битві полягли: королівський стольник Еґґігард, придворний граф Анзельм і правитель Бретонської мархії Груодланд. Цей наскок залишився безкарним, бо нападники зникли безслідно і невідомо було, де їх шукати.[
Объяснение:
