Поряд із нашим будинком парк. Ми з подругою гуляли у дворі, потім вийшли за дім і пішли вулицею до парку. За нами плентався дворовий пес Байкал. Це був досить здоровий собака. Сіро-білого кольору шерсть з темними плямами на спині й голові, пухнастим хвостом і великими міцними лапами. Морда у Байкала добра і перехожі, які вперше бачили собаку, відчували, що він їм не заподіє лиха. До парку залишалось із сотню метрів, коли Байкал виявив занепокоєння. І недаремно. На тротуар несподівано вискочила білка. Чи то допитливість виманила її з парку, чи то сплутала вона паркову алею зі звичайною міською вулицею. Щоб там не було, білка опинилася перед нами. Маленька, у руденькій шубці, з великим пухнастим хвостом, оченята-гудзики чорні, вуха насторожено стирчали. Білка сиділа поруч із деревом і дивилася на нас. Ми зупинилися, затамували подих, боялися злякати малу. Міг би налякати білку й Байкал, але він поводився напрочуд дивно. Він теж завмер на місці і, схиливши велику голову набік, ніби намагався зрозуміти, шо це за звір перед ним? На кішку не схожий, на собаку теж.
Байкал подивився на нас, немов запитував: як мені поводитися? Кинутися . незнайомки чи чекати нашої команди? Але розв’язка надійшла несподівано. На| гілку дерева, просто над білкою, сіла сорока. Вона невдоволено покрутила головою, а потім буркотливо заскрекотіла. Білка миттю стрибнула на стовбур і зникла! у кроні. Сорока знялася з гілки і полетіла, а ми пішли далі. Байкал декілька разів) винувато гавкнув, наче виправдовуючись у тому, що білка зникла.
Бином Ньютона — алгебраическая формула, открытая Ньютоном, выражающая какую угодно степень двучлена, а именно:
(х + а) n = х n + n/1(axn—1) + [n/(n—1)/1.2](а 2 х n—2) + …[n(n—1)(n—2)…(n—m+1)/1.2.3…m](anxn—m) + …
или, в компактной форме, пользуясь символом n! = 1.2.3…n:
(х + а) n = ∑m[n!/{m!(n — m)}](!xn—mam
Формула эта была впервые дана Ньютоном в 1676 г. без доказательства. Она высечена на гробнице Ньютона, в Вестминстерском аббатстве, в Лондоне, хотя далеко не может считаться одним из важнейших открытий Ньютона.
Доказательство формулы Бином Ньютона для целого показателя получается легко, как частный случай из более общей формулы, выражающей произведение произвольного числа двучленов. Легко убедиться непосредственным умножением, что для случая n = 2 или n = 3 имеет место формула:
(x + a1)(х + а 2)…(х + а n) = х n + Sn1xn—l + Sn2xn—2 + … + Snn
где S n1 есть сумма данных количеств a 1, a2 ...а n, Sn2 сумма произведений их по два, — S nn произведение всех этих количеств. А затем можно доказать, что если она верна для n, то верна и для n +1 множителей. Ибо, прибавив один множитель х + а n+1, получим прямым умножением
(x + a1)(x + a2)…(x + an—1) = х n—1 + (Sn1 + an+1)xn + (Sn2 + Sn1an—1)xn—1 + … + Snnan
и в то же время очевидно, что
Sn1 + an+1 + 1 = S1n+1
Sn2 + Sn1an+1 = S2n+1
и т. д., так что правая часть последнего равенства есть
xn+1 + S1n+1xn + S2n+1 х n—1 + … + (Sn+1)n+1
и т. д. Пусть теперь все а равны между собой и равны, например, а, тогда:
S1 = na
S2 = [n(n — 1)/1.2]а 2…
и получим (х + а) n = xn + naxn—1 + [n(n — 1)/1.2](a2xn—2) + …
Таким образом верность формулы Ньютона для n целого, положительного доказана. Но уже и сам Ньютон показал, что она верна и для дробного, и для отрицательного. Приведем доказательство Эйлера для n какого угодно. Рассмотрим выражение:
1 + nx + [n(n — 1)/1.2(x2)] + [n(n — 1)(n — 2)/1.2.3]x3 + …
Для n целого оно равно (1 + x) n. Пусть для всякого n оно есть вообще f(n). Точно так же пусть подобное же выражение с заменой n на m есть f(m). Перемножая, находим, с одной стороны, f(n)f(m), с другой стороны — выражение, закон составления коэффициентов которого нам известен из случая n, m целых, именно:
f(n)f(m) = 1 + [(n + m)/1]x + [(n + m)(n + m — 1)/1.2]x2 + [(n + m)(n + m — 1)(n + m — 2)/1.2.3]x3 + …
а это есть очевидно f(n+m). Итак, мы получили f(n)f(m) = f(n + m); точно так же для произвольного числа множителей f(n 1)f(n2) ...f(n μ) = f(n1+n2+…+n μ); полагая n 1 = n2 =…= n μ = λ / μ, имеем
Таким образом формула Бином Ньютона Ньютона распространяется на показатели, представляющие соизмеримую дробь. А отсюда легко перейти и к несоизмеримому показателю. Точно так же формула f(m)f(n) = f(m+n) дает сразу обобщение и на случай отрицательного показателя. Ибо при m+n = 0 имеем
f(n)f(–n) = f(0) = 1, т. е. f(–n) = 1/f(n) или
f(–n) = (1 + x)–l = nx + [n(n — 1)/1.2]x2 — [n(n — l)(n — 2)/1.2.3]x3 + … и т. д.
1) Mg2Si + 4HCl = 2MgCl2 + SiH4↑
2) 2SiH4 + 2O2 = SiO2 + 2H2O
3) SiO2 + Na2CO3 = Na2SiO3 + CO2↑
4) Na2SiO3 + H2SO4 = Na2SO4 + H2SiO3↓.