Одного разу мені довелася можливість побувати в...космосі! У справжнісінькому. Я приїхала на космічну станцію, де мене досить довго тренували дорослі люди. Я успішно проходила всі тренування, каталася в центрифугах, немов на атракціонах в лунопарку. Надалі мене нарешті допустили до польоту на ракеті!
Мене нарядили в костюм космонавта і посадили на моє місце в ракеті. Спочатку було страшно, вона різко піднялася з землі і вирушила в нікуди на шаленій швидкості, зі страху я закричала, але мене все ранво ніхто не чув. Незабаром ракета почала летіти повільніше і я зрозуміла - я в космосі. Я почула команду бази, що я можу відстебнуться і побродити по ракеті. Я відстебнулася і спробувала на смак спеціальну їжу з тюбиків. Всі предмети не підкорялися тяжінню землі, навіть я не могла щільно стояти на ногах. І незабаром я отримала дозвіл надіти скафандр повністю і вийти у відкритий космос.
Я відкрила двері ракети і опинилася в бездонному темному просторі, в якому було неможливо багато кольорів і відтінків. Фіолетовий, синій, чорний. Зірки здавалися шалено близькі і величезні. Тут було холодно, і повітря для мене вже практично не залишилось. Я повернулася в ракету, захоплюючись тільки що побаченим.
Потім...продзвенів будильник, я прокинулася і зібралася в школу. Але я впевнена, що літала я по справжньому, тому що на языыке я досі відчуваю присмак бридкої їжі з тюбиків, а мої очі ніколи не забудуть тієї космічної краси"
Объяснение:
Андрей Гречишкин был сыном есаула Леонтия Ивановича Гречишкина, одного из основателей станицы в 1802 году. История не сохранила сведений, где и когда родился Андрей Гречишкин, вероятнее всего на Дону.
Андрею Гречишкину было поручено вместе с 62 казаками перейти Кубань, пройти 30 километров до Песчаного Брода через реку Зеленчук, осмотреть переправу и возвращаться, при этом избегая сражения (т.к. оно, скорее всего, будет неравным). Такое рискованное задание было поручено именно Гречишкину, т.к. за ним уже давно была закреплена слава храброго казака и его уважали как казаки, так и горцы.
