Цей твір О. Уайльда розпочинається з розповіді про те, як в лютий мороз два бідні лісоруби заблукали в лісі. Раптом з неба впала надзвичайно яскрава зірка. Лісоруби побачили спляче дитя. Один з них усиновив хлопчика. Йшли роки. Дитина росла дуже красивою. Зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. Але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. Це було покарання за його гріх.
Три роки бродив герой по світлу, шукав матір. І ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. Усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. Та все ж хлопчик-зірка заслужив щастя. Пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.
Коли хлопчик потрапив в рабство до злого чаклуна, йому довелося тричі шукати в лісі монети: білу, жовту і червону. Він за до зайченяти, визволеного їм з капкана, знаходив монети і віддавав їх жебракові. При цьому герой знав, яка кара чекає його: вперше — побої, удруге — вічне рабство, утретє — смерть…
Втім, у цієї казки щасливий фінал. До хлопчика-зірки повернулася краса. До того ж виявилось, що його батьки — король і королева. І на довершення усього — люди визнали його своїм государем.
ответ:Извини 3 и 4 не знаю
Объяснение:
1.Проте все ж можна знайти в наш час того, хто носить обладунки й кольчугу, а в руці тримає меч, – людей, які вподобали історичну реконструкцію. За словником, ціє сполукою називають відтворення матеріальної і духовної культури певної епохи чи регіону із використанням археологічних, образотворчих і письмових джерел. Як хобі таке явище виникло порівняно недавно – років 20 тому.
Щоб не виглядати голослівною у розповідях про сучасних лицарів, я вкрала трохи часу в одного з ужгородських реконструкторів – Романа Кочута, який і пояснив мені особливості цього захоплення. Сам він разом із молодшим і старшим братами займаються історичною реконструкцією близько 2 років – дають показові виступи-поєдинки на масових заходах, як, наприклад, «Рататуй» чи «Студентська весна».
2.Леді Ровена сентиментальна і ранима, відчуває глибокі й щирі почуття. На турнірі, покладаючи на голову переможця вінок, вона дізналася в лицарі Айвенго, і «з грудей її вирвався слабкий крик. Однак вона опанувала себе і, вся тремтячи від нестримуваний хвилювання, примусила себе витримати роль до кінця». До того ж Ровена постійна в своїх почуттях. Вона щиро любить «друга дитинства» і турбується про нього. Саме сльози розжалобили де Брас, змусивши його відступитися від своїх підлих намірів, коли вона «підняла стислі руки до неба і вибухнула гіркими сльозами».
Современное искусство — искусство, созданное в недавнем и в настоящее время. С течением времени современное когда-то искусство становится достоянием истории. На данный момент времени современным искусством считают произведения, созданные в период с 1970-х по нынешний день. Историю развития новых направлений искусства ХХ столетия можно разделить условно на два больших этапа: модернизм — искусство от эпохи импрессионизма (начиная приблизительно с 1880 года) до 1960-1970-х годов и современное искусство — от 70-х века до настоящего времени.
1970 год является поворотным пунктом в истории искусства по двум причинам. Первое — это год возникновения терминов «постмодерн» и «постмодернизм». Во-вторых, 1970 год — последняя веха, до которой художественные движения было относительно легко классифицировать. Если сравнить количество художественных направлений в период до 1970 года и после, то легко заметить, что во времена модернизма их было значительно больше. И это не смотря на то, что художников, работающих в данное время больше, а арсенал средств и технических возможностей шире. Еще одной особенностью искусства последних 30-ти лет является его социальная ориентированность, гораздо более ярко выраженная, чем во все предыдущие эпохи.
В русском языке используется также термин «актуальное искусство», который во многом схож, но не тождественен по смыслу термину «современное искусство». Под актуальным искусством участники художественного процесса в России подразумевают новаторское современное искусство (в плане идей и/или технических средств). Актуальное искусство быстро устаревает, становясь частью истории современного искусства 20-го или 21-го столетия. Во многом участники арт-процесса в России наделяют определение «актуальное искусство» смыслом, которое в свое время приписывалось авангардизму (новаторство, радикальность, использование новых техник и приемов).
Современное искусство в нынешнем своем виде сформировалось на рубеже 1960-70-х годов. Самыми заметными явлениями этих годов можно назвать развитие концептуального искусства и минимализма. В 70-х заметно усилилась социальная направленность арт-процесса как с точки зрения содержания (тем, подымаемых в творчестве художниками), так и состава: самым заметным явлением середины 70-х стал феминизм в искусстве, а также нарастание активности этнических меньшинств (1980-е) и социальных групп.
Объяснение:
Много я написал.