Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.
В годы Гражданской войны особый расцвет переживало искусство плаката. Запоминающиеся произведения создали художники В. Н. Дени, Д. С. Моор, В. В. Маяковский и др. Плакат оставался одним из самых востребованных средств пропаганды и в последующее время. Очень быстро новая власть осознала и значимость кинематографа, названного В.И. Лениным «важнейшим из искусств». Здесь крупнейшим событием не только российского, но и мирового масштаба стал выход в 1925 г. великого фильма режиссера С. М. Эйзенштейна «Броненосец “Потемкин”».
Революционные события внесли раскол в ряды деятелей культуры. Многие из них оказались в эмиграции. Другие продолжали творить в России. Часть из них делали это из патриотических соображений, но многие искренне восприняли идеи революции. Поэт В. В. Маяковский, режиссеры В. Э. Мейерхольд, А. Я. Таиров, архитекторы В. Е. Татлин, К. С. Мельников и другие искали новые начала в искусстве. Они придерживались модернистских течений — футуризма, имажинизма и др. Характерными памятниками архитектуры того времени стали рабочие клубы в стиле конструктивизма (клубы им. И. В. Русакова архитектора К. С. Мельникова, им. С. М. Зуева архитектора И. А. Голосова и др.).
Одновременно в искусстве продолжало развиваться традиционное направление. В эти годы творили великие режиссеры К. С. Станиславский и В. И. Немирович-Данченко, великий русский поэт С. А. Есенин. Большой популярностью пользовались реалистические произведения о Гражданской войне Д. А. Фурманова, А. С. Серафимовича, И. Э. Бабеля, М. А. Булгакова, А. А. Фадеева, А. Веселого, К. А. Тренева, Вс. В. Иванова и др. В 1928 г. вышла первая часть гениальной эпопеи М. А.Шолохова «Тихий Дон». Шла острая идейная борьба между сторонниками «нового искусства» и приверженцами традиционных направлений. Первые нередко пользовались поддержкой властей, поскольку выступали с позиций «пролетарской культуры».
Для первых лет советской власти характерно многообразие культурного развития, но при этом проявлялись попытки удушения «классово чуждых» направлений. Критике в печати часто подвергались так называемые «попутчики». В их число записывали деятелей культуры, поддерживающих новую власть, но занимающих достаточно самостоятельную позицию. Среди таких писателей выделялись А. Н. Толстой, М. А. Булгаков, М. М. Зощенко, В. А. Каверин, К. А. Федин, М.М.Пришвин, Л.М.Леонов и др.
Объяснение:
Відомо, що сюжети багатьох байок виникли ще в давнину, але байкарі різних країн використовують їх для написання нових творів. Як виникає новий твір на основі відомого сюжету, спробуємо дослідити це на прикладі байок Езопа і Крилова.
Езоп — легендарний поет, якого вважають засновником жанру байки. Байки Езопа прозові, оповідні, лаконічні. Головна увага приділяється сутичці між носіями певних рис або різних життєвих позицій. У байці "Вовк та ягня" характери персонажів чітко визначені: Ягня уособлює беззахисність, Вовк — силу. Мораль випливає з самої оповіді: справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.
На відміну від Езопа, Крилов помістив мораль своєї байки на початку, але розвиток подій у байці не сприймається як проста ілюстрація моралі "У сильного безсилий винен завсігди...".
У Крилова вовк стає втіленням невблаганної злої сили, жорстокості і свавілля, а розвиток сюжету на наших очах розкриває механізм дії цієї жорстокої сили. Читачі стають ніби свідками усього, що відбувається з героями.
На початку байки Ягня не лякається Вовка, адже воно нікому нічим не шкодить і не порушує встановлених правил. Безглузді звинувачення, які висуває Вовк, Ягня з легкістю спростовує. У відповідях Ягняти відчувається почуття власної гідності. На якусь мить читачам навіть здається, що то Ягня загнало Вовка у глухий кут, бо хижак не має більше аргументів для звинувачення. Але з цього зовсім не випливає, що після зустрічі з Вовком Ягня залишиться неушкодженим. Якраз навпаки. Кожна гідна відповідь Ягняти ще більше дратує Вовка. Нарешті свавільному хижакові набридає вишукувати уявні провини своєї жертви і він показує свою сутність. Останні слова байки: "Сказав — і в темний ліс Вовк поволік Ягня" — водночас очікувані і несподівані. Читач від самого початку знав, що так мало статися, але гаючи за розвитком подій, сподівався, що Ягня таки доведе свою невинність.