У спектрах багатьох квазарів, крім емісійних ліній, є одна або декілька систем ліній поглинання, червоні зміщення яких менші, ніж зсув емісійних ліній. Ці лінії поглинання формуються на шляху між квазарами й гачем. Квазари мають найвищу світність серед усіх об'єктів Всесвіту, наприклад, потужність випромінювання квазарів S5 0014+81 в оптичному діапазоні перевищує 5×1014L☉. Висока світність квазарів дає змогу гати їх на дуже великих відстанях. Виявлено квазари з червоним зсувом z>4.
Квазари виявляють змінність у широкому часовому діапазоні — від кількох днів до кількох років. Амплітуда змінності в фільтрі В зазвичай 0,5 — 1,5m, хоча в деяких квазарів вона не перевищує 0,1m. Проте є група оптично змінних квазарів, зміни блиску яких досягають 6,0m. Оптично змінні квазари часто об'єднують з лацертидами в один клас — блазари. Квазари належать до галактик з активними ядрами. Більшість із них пов'язана зі спіральними галактиками. За природою квазари, напевне, близькі до сейфертівських галактик, до яких вони примикають з боку високих світностей.
Фото показали, що галактики розрізняються за зовнішнім виглядом та структурою. Габбл запропонував класифікувати галактики за їхньою формою, його класифікація стала основою сучасної класифікаційної схеми. Відповідно до сучасної класифікації, розрізняють галактики таких основних типів: еліптичні (Е), спіральні (S), неправильні (Ir) і лінзоподібні (S0).
Всесвіт настільки великий, що його розміри важко уявити. Лише частина цього матеріального світу доступна дослідженню астрономічними засобами, що відповідають досягнутому рівневі розвитку науки. Часто цю частину всесвіту називають метагалактикою, вона ться на 1,6 • 1024 км. Ви частково про нього дізнаєтесь у цьому розділі.
§ 28. ЗОРЯНІ СИСТЕМИ — ГАЛАКТИКИ. СВІТ ГАЛАКТИК
1. Типи галактик. У 1924 р. за до найбільшого на той час телескопа (обсерваторія Маунт Вілеон, США) Едвін Габбл установив, що Туманність Андромеди утворена величезною кількістю зір, які зливаються в суцільну туманну пляму через величезну віддаленість. Більшість інших відомих туманностей виявилися такими самими гігантськими системами, що складаються з мільйонів і мільярдів зір. Гігантські гравітаційно пов’язані системи зір і міжзоряну речовину, розташовані поза нашою Галактикою, стали називати галактиками. Сучасні потужні телескопи зробили доступною реєстрацію сотень мільярдів галактик.
Фото показали, що галактики розрізняються за зовнішнім виглядом та структурою. Габбл запропонував класифікувати галактики за їхньою формою, його класифікація стала основою сучасної класифікаційної схеми (мал. 7.1). Відповідно до сучасної класифікації, розрізняють галактики таких основних типів: еліптичні (Е), спіральні (S), неправильні (Ir) і лінзоподібні (S0).
Еліптичні галактики у проекції на небесну сферу мають вигляд кола або еліпса (мал. 7.2). Число зір у них плавно зменшується від центра до краю. Зорі обертаються в таких системах у різних площинах. Самі еліптичні галактики обертаються дуже повільно. Вони містять тільки жовті й червоні зорі, практично не мають газу, пилу й молодих зір високої світності. Фізичні характеристики цих галактик мають досить широкий діапазон: діаметри - від 5 до 50 кпк, маси - від 106 до 1013 мас Сонця, світності - від 106 до 1012 світностей Сонця. Близько 25 % вивчених галактик належать до галактик еліптичного типу.
Особенности лирики Ф.Тютчева Тютчев объединил в своём творчестве три направления русской поэзии: романтизм, классицизм и символизм. Его поэзия мало была известна современникам. Первое собрание стихотворений Тютчева напечатал Пушкин в журнале "Современник", тщательно их отобрав. Всю лирику Фёдора Тютчева можно разделить на философскую, пейзажную и любовную. В философской лирике намечен путь преодоления страха потерять своё "Я". Творчество насыщено глубокими раздумьями о вопросах бытия, о том, какое место занимает человек в этом мире, в чём его предназначение. В поисках ответов Тютчев создал свою концепцию мироздания, в котором действуют Океан, Солнце, Мать-Земля, Смерть, Сон, Заря, День, Ночь, Хаос, Космос. Образец гармоничного мироустройства, утверждает Тютчев, - это жизнь природы, вечной и надёжной. Природа в его лирике одушевлена. Её состояние и состояние чувств человека изображаются параллельно. Природа у поэта в состоянии вечной борьбы, которая передана контрастными образами Дня и Ночи. Величие, великолепие открывает поэт в окружающем мире, мире природы. Она олицетворяет "живую жизнь, по которой тоскует человек": Не то, что мните вы, природа, Не слепок, не бездушный лик, В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык… Природа в лирике Тютчева имеет два лика - хаотический и гармонический, и от человека зависит ли он услышать, увидеть и понять этот мир. Стремясь к гармонии, душа человеческая обращается к природе как к как к божьему творению, потому что она вечна. Мир природы для Тютчева - живое существо, наделенное душой. Любовная лирика воплощена в "денисьевском" цикле и является ярким явлением в русской поэзии. Любовь в поэзии Тютчева - одно из самых глубоких наслаждений жизни. Именно она заставляет почувствовать, что есть лучший мир, духовный: Любовь, любовь - гласит преданье - Союз души с душой родной... Фёдора Ивановича Тютчева называют поэтом гениального дарования.
Особенности лирики Ф.Тютчева Тютчев объединил в своём творчестве три направления русской поэзии: романтизм, классицизм и символизм. Его поэзия мало была известна современникам. Первое собрание стихотворений Тютчева напечатал Пушкин в журнале "Современник", тщательно их отобрав. Всю лирику Фёдора Тютчева можно разделить на философскую, пейзажную и любовную. В философской лирике намечен путь преодоления страха потерять своё "Я". Творчество насыщено глубокими раздумьями о вопросах бытия, о том, какое место занимает человек в этом мире, в чём его предназначение. В поисках ответов Тютчев создал свою концепцию мироздания, в котором действуют Океан, Солнце, Мать-Земля, Смерть, Сон, Заря, День, Ночь, Хаос, Космос. Образец гармоничного мироустройства, утверждает Тютчев, - это жизнь природы, вечной и надёжной. Природа в его лирике одушевлена. Её состояние и состояние чувств человека изображаются параллельно. Природа у поэта в состоянии вечной борьбы, которая передана контрастными образами Дня и Ночи. Величие, великолепие открывает поэт в окружающем мире, мире природы. Она олицетворяет "живую жизнь, по которой тоскует человек": Не то, что мните вы, природа, Не слепок, не бездушный лик, В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык… Природа в лирике Тютчева имеет два лика - хаотический и гармонический, и от человека зависит ли он услышать, увидеть и понять этот мир. Стремясь к гармонии, душа человеческая обращается к природе как к как к божьему творению, потому что она вечна. Мир природы для Тютчева - живое существо, наделенное душой. Любовная лирика воплощена в "денисьевском" цикле и является ярким явлением в русской поэзии. Любовь в поэзии Тютчева - одно из самых глубоких наслаждений жизни. Именно она заставляет почувствовать, что есть лучший мир, духовный: Любовь, любовь - гласит преданье - Союз души с душой родной... Фёдора Ивановича Тютчева называют поэтом гениального дарования.
У спектрах багатьох квазарів, крім емісійних ліній, є одна або декілька систем ліній поглинання, червоні зміщення яких менші, ніж зсув емісійних ліній. Ці лінії поглинання формуються на шляху між квазарами й гачем. Квазари мають найвищу світність серед усіх об'єктів Всесвіту, наприклад, потужність випромінювання квазарів S5 0014+81 в оптичному діапазоні перевищує 5×1014L☉. Висока світність квазарів дає змогу гати їх на дуже великих відстанях. Виявлено квазари з червоним зсувом z>4.
Квазари виявляють змінність у широкому часовому діапазоні — від кількох днів до кількох років. Амплітуда змінності в фільтрі В зазвичай 0,5 — 1,5m, хоча в деяких квазарів вона не перевищує 0,1m. Проте є група оптично змінних квазарів, зміни блиску яких досягають 6,0m. Оптично змінні квазари часто об'єднують з лацертидами в один клас — блазари. Квазари належать до галактик з активними ядрами. Більшість із них пов'язана зі спіральними галактиками. За природою квазари, напевне, близькі до сейфертівських галактик, до яких вони примикають з боку високих світностей.
Фото показали, що галактики розрізняються за зовнішнім виглядом та структурою. Габбл запропонував класифікувати галактики за їхньою формою, його класифікація стала основою сучасної класифікаційної схеми. Відповідно до сучасної класифікації, розрізняють галактики таких основних типів: еліптичні (Е), спіральні (S), неправильні (Ir) і лінзоподібні (S0).
Всесвіт настільки великий, що його розміри важко уявити. Лише частина цього матеріального світу доступна дослідженню астрономічними засобами, що відповідають досягнутому рівневі розвитку науки. Часто цю частину всесвіту називають метагалактикою, вона ться на 1,6 • 1024 км. Ви частково про нього дізнаєтесь у цьому розділі.
§ 28. ЗОРЯНІ СИСТЕМИ — ГАЛАКТИКИ. СВІТ ГАЛАКТИК
1. Типи галактик. У 1924 р. за до найбільшого на той час телескопа (обсерваторія Маунт Вілеон, США) Едвін Габбл установив, що Туманність Андромеди утворена величезною кількістю зір, які зливаються в суцільну туманну пляму через величезну віддаленість. Більшість інших відомих туманностей виявилися такими самими гігантськими системами, що складаються з мільйонів і мільярдів зір. Гігантські гравітаційно пов’язані системи зір і міжзоряну речовину, розташовані поза нашою Галактикою, стали називати галактиками. Сучасні потужні телескопи зробили доступною реєстрацію сотень мільярдів галактик.
Фото показали, що галактики розрізняються за зовнішнім виглядом та структурою. Габбл запропонував класифікувати галактики за їхньою формою, його класифікація стала основою сучасної класифікаційної схеми (мал. 7.1). Відповідно до сучасної класифікації, розрізняють галактики таких основних типів: еліптичні (Е), спіральні (S), неправильні (Ir) і лінзоподібні (S0).
Еліптичні галактики у проекції на небесну сферу мають вигляд кола або еліпса (мал. 7.2). Число зір у них плавно зменшується від центра до краю. Зорі обертаються в таких системах у різних площинах. Самі еліптичні галактики обертаються дуже повільно. Вони містять тільки жовті й червоні зорі, практично не мають газу, пилу й молодих зір високої світності. Фізичні характеристики цих галактик мають досить широкий діапазон: діаметри - від 5 до 50 кпк, маси - від 106 до 1013 мас Сонця, світності - від 106 до 1012 світностей Сонця. Близько 25 % вивчених галактик належать до галактик еліптичного типу.
Объяснение:
Я надеюсь правельно ответил.!)
Если нет извени!