Куликовская битва – это знаменитое сражение, которое состоялось в 1380 году. Битва состоялась на южной стороне, где находился берег речки Дона, а если быть точнее – то на Куликовом поле. Именно потому и называлась эта битва – Куликовская. Точная дата сражение – 8 сентября 1380 года. Сражение было совершено между двумя противниками, один из которых был татаро-монгольский завоеватель, хан Мамай, и другой – московский князь Дмитрий.
Перед войсками выехали от татарского войска – Челубей, а от русского – инок Пересвет, и состоялся поединок, в котором они оба погибли. После это началось основное сражение.
И после этого поединка, сошлись в бою русская рать и ордынская. Перевес был на стороне противника. В русской армии насчитывалось порядка 10 тысяч воинов, хотя по летописным свидетельствам – намного больше. К более меньшей сумме пришли историки, посчитавшие что такое количество народа не поместилось на довольно небольшой территории. В любом случая, противник превышал своей численностью. Но, в самый тяжелый момент для русского воинства на помощь пришел запасной полк. Он неожиданно появился из леса. Монголы, подумав, что подоспела на подмогу русским еще большая их сила, испугались и бежали с поля боя. Сам князь московский получил ранение в бою. Сражение длилось недолго – несколько часов, однако много народа полегло.
Победа в сражении на Куликовском поле осталась за русским воинством. Оно не было решающим. После него продержалось иго на Руси еще целое столетие. Сражение это было показательным. Дмитрий Донской дал понять, что вовсе не всесильна и непобедима Золотая Орда, что можно свергнуть ее власть. Однако, объединиться против нее нужно всем русским землям, что в единении их сила, а не в разрозненности.
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.