Відповідь:
Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір.
Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх у телескоп.
Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозброєним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця "ручки" її "ковша". При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало.
Системи з кількістю зір n ³3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної величини, відстань між якими 3'. При в телескоп Е Ліри - візуально-четверна зоря.
Однак деякі зорі виявляються лише оптично-подвійними, тобто близькість таких двох зір е. результатом випадкової проекції їх на небо. Насправді в вони далекі одна від одної. А якщо під час з'ясовується, що вони утворюють єдину систему і обертаються під дією взаємного притягання навколо спільного центра мас, то їх називають фізичними подвійними.
Багато подвійних зір відкрив і вивчив відомий російський учений В. Я. Струве. Найкоротший відомий період обертання візуально-подвійних зір - кілька років. Вивчено пари, в яких період обертання становить десятки років, а пари з періодами в сотні років вивчать у майбутньому. Найближча до нас зоря a Центавра є подвійною.
Період обертання її складових (компонентів) - 70 років. Обидві зорі в цій парі за масою і температурою подібні до Сонця.
Головна зоря звичайно не знаходиться у фокусі видимого еліпса, який описує супутник, бо ми бачимо його орбіту в проекції викривленою. Але знання геометрії дає змогу встановити справжню форму орбіти й виміряти її велику піввісь а в секундах дуги. Якщо відома відстань О до подвійної зорі в парсеках і велика піввісь орбіти зорі-супутника в секундах дуги дорівнює а", то в астрономічних одиницях вона дорівнюватиме:Aa. e. = a’’ x Dпк, або Аа. е. = а"/р",
оскільки Dпк = 1/р".
Пояснення:
перечитай може десь помилився
Альберт Эйнштейн (1879-1955) — физик-теоретик, один из основателей современной теоретической физики, лауреат Нобелевской премии по физике 1921 года, общественный деятель-гуманист. Жил в Германии (1879-1893, 1914-1933), Швейцарии (1893-1914) и США (1933-1955). Почётный доктор около 20 ведущих университетов мира, член многих Академий наук, в том числе иностранный почётный член АН СССР (1926). Автор более 300 научных работ по физике, а также около 150 книг и статей в области истории и философии науки, публицистики и др.
Это был человек чрезвычайно простой и скромный, озорной и лукавый, добродушный и остроумный, с удивительным чувством юмора, с широко раскрытыми от удивления глазами ребенка. Чувство неподдельного веселья находило у него выход в громогласном хохоте. У Эйнштейна был дар общения с людьми. Все, кто приходил к нему, сразу же начинали чувствовать себя как дома, и не столько благодаря тому, что говорил хозяин, сколько в силу его отношения к ним: дружелюбный и общительный, он готов при первой же возможности. Он очень любил прогулки под парусами, превосходно владея управлением яхтой; любил забавные механические новинки и сочинял посредственные стишки …
Его отношение к музыке было таким же, как и его отношение к науке. Часто он останавливался во время игры на скрипке и восклицал: ”Ну, теперь я нашел!». Подразумевалось, что ему пришло в голову решение какой-то научной задачи. Скрипка, как и наука, была постоянным спутником Эйнштейна, сопровождавшим его во всех путешествиях. Чем бы он ни был занят, научные проблемы никогда не оставляли его.