За п'ятитисячолітню історію китайської цивілізації збереглося чимало архітектурних споруд, багато з яких по праву вважаються шедеврами світового масштабу. Їх оригінальність відображує безперервність традиційної культури з одного боку та локальне різноманіття з іншого. Починаючи з династії Хань (209 до н.е.) китайська архітектура, разом з іншими культурними явищами, почала розповсюдження у Східній та Південній Азії. У свою чергу, із проникненням буддизму у 1 ст. н.е., місцеві традиції зазнали певного зовнішнього впливу, який підсилився із початком колоніальної епохи.
Объяснение:
За п'ятитисячолітню історію китайської цивілізації збереглося чимало архітектурних споруд, багато з яких по праву вважаються шедеврами світового масштабу. Їх оригінальність відображує безперервність традиційної культури з одного боку та локальне різноманіття з іншого. Починаючи з династії Хань (209 до н.е.) китайська архітектура, разом з іншими культурними явищами, почала розповсюдження у Східній та Південній Азії. У свою чергу, із проникненням буддизму у 1 ст. н.е., місцеві традиції зазнали певного зовнішнього впливу, який підсилився із початком колоніальної епохи.
С развитием общества происходили изменения в культуре и мировоззрении. Представления о понятиях «добро» и «зло» также менялись.
Например, в древние времена для жертвоприношений использовали и животных, и людей. Это было обычным явлением.
При первобытнообщинном строе польза и вредность рассматривали, исходя из мнения коллектива. Члены племени зло представляли как то, что мешало им выживать и удовлетворять потребности. Нападения на другие племена, и даже каннибализм считались добром, поскольку с этого исполнялись желания. Добродетельные качества приписывали не только мужеству и храбрости, но и хитрости, коварству, порой, жестокости, то есть всему, что влияло на выживание рода.