1. Безусловно, самым первым и значительным достижением нужно считать, собственно, провозглашение и реальное обретение независимости. С 16 декабря начался отсчет нового этапа в истории Казахстана - «Эры Независимости», как назвал ее в одноименной книге Первый Президент-Ельбасы Нурсултан Назарбаев. Были приняты основополагающие документы, Казахстан появился на карте мира, как страна с четко очерченными границами, обрел свою армию, создал необходимые независимому государству структуры управления и утвердил все государственные символы.
2. За Казахстан признан мировым сообществом, как государство, ведущее последовательную внутреннюю политику, направленную на обеспечение толерантности, межконфессионального и межкультурного согласия представителей всех этносов. Единый народ Казахстана активно строит современное и конкуренто светское государство.
3. Казахстан утвердился в качестве полноправного члена международного сообщества, проводящего неизменно миролюбивую и конструктивную политику дружбы, добрососедства и взаимовыгодного сотрудничества.
4. Еще до обретения независимости Президент Казахской ССР Нурсултан Назарбаев своим Указом закрыл крупнейший в мире полигон для испытаний ядерного оружия в Семипалатинской области. Позднее, уже как суверенное государство, Казахстан отказался от ядерного арсенала, четвертого по мощности в мире. Эти шаги послужили укреплению доверия со стороны мирового сообщества, в том числе ведущих держав, и обеспечили доброжелательное, конструктивное отношение к стране.
5. Казахстан показал пример успешного перехода от плановой экономики к рыночной, сформировал все механизмы и законодательную основу рыночной экономики. Динамичное развитие экономики позволяет государству проводить дальнейшее реформирование всех сфер жизни.
6. В Казахстане создана новая политическая система, основанная на базовых принципах демократии, сформировано соответствующее законодательство, создан и продолжает совершенствоваться эффективный аппарат государственного управления.
Объяснение:
Образ Євгенія Онєгіна в однойменному романі О. С. Пушкіна
Головний герой роману — молодий поміщик Євгеній Онєгін — це людина зі складним, суперечливим характером. Виховання, яке здобув Онєгін, було згубним. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина уваги, доручивши його "вбогим" гувернерам. Внаслідок цього Онєгін виріс егоїстом, людиною, що піклується тільки про себе, про свої бажання та задоволення і яка не вміє звертати увагу на почуття, інтереси, страждання інших людей. Він здатний образити, скривдити людину навіть не помічаючи цього. Все гарне, що було в душі юнака, так і залишилося нерозвиненим. Життя Онєгіна — нудьга і лінощі, одноманітні задоволення за умови відсутності реальної, живої справи.
Образ Онєгіна не вигаданий. У ньому поет узагальнив риси, типові для молодих людей того часу. Це люди, забезпечені за рахунок праці кріпосних селян, які здобули безладне виховання. Проте на відміну від більшості представників правлячого класу, що спокійно сприймали своє життя без діла і тяжке становище пригніченого люду, ці юнаки розумніші, чутливіші, сумлінні, благородні. Вони незадоволені собою, своїм оточенням, суспільним устроєм.
Онєгін за поглядами і за вимогами до життя стоїть вище не тільки своїх сільських сусідів-поміщиків, а й представників петербурзького вищого світу. Зустрівшись з Ленським, який здобув вищу освіту у найкращому університеті в Німеччині, Онєгін зміг сперечатися з ним на будь-яку тему, як з рівним. Дружба з Ленським відкриває в душі Онєгіна приховані за маскою холодного егоїзму та байдужості можливості вірних, доброзичливих стосунків між людьми.
1) Асанқайғы - ақын, би, жырау, философ.
2) Асанқайғы еліне шұрайлы жер іздеді.
3) Түбінде мал баққан шаруаға Маңғыстаудан жақсы жер болмас», - депті.
4) Мынау Жетісудың ағашының басы сайын жеміс екен, шаруаға жақсы қоныс екен», - депті.
5) Ей, Аспара, көршіңмен тату бол, шөбіңе суың жетер!» - деп жүріп кетіпті.
6)《Ей, екі Талас, бір Келес, малсыз күнің кенелмес. Жері де жайылған малға жұт болмас!》 - деген екен.
7) «Айналаң жапан түз екен,тауыңның асты жез екен, екі тауың ел біткенді шақырар, басыңа байлық қонар, жұртың ашықпас!» - деп жүріп кетіпті.
8) «Жылқының өзі өскен жоқ, Шыңғырлау, сен өсірген екенсің!» - деп, қонып кетіпті.