Жан-Жак Руссо Жан-Жак Руссо́(28 червня 1712 — 2 липня 1778) — французький філософ -просвітник, письменник, композитор. Жан-Жак вважав закон виразом загальної волі. Він повинен був захистити представників суспільства від уряду. Руссо запропонував людям самостійно приймати закон, тим самим контролюючи поведінку влади. Завдяки Жан-Жаку Руссо створили референдум, скоротили терміни депутатських повноважень, ввели народну законодавчу ініціативу, обов'язковий мандат. «Мудрий законодавець починає не з видання законів, а з вивчення їх придатності для даного» «Бачити несправедливість і мовчати - це значить самому брати участь в ній.
2)
Клод Адріан Гельвецій Клод Адріан Гельвецій (31 січня 1715 — 26 грудня 1771) — французький літератор і філософ — матеріаліст утилітарного напрямку; ідеолог французької буржуазії епохи Просвітництва. Один з представників французьких матеріалістів ХУШ ст. Клод Андріан Гельвецій виступав за політичні свободи, рівність всіх перед законом, висував гасла свободи слова, друку, думки і совісті. К. Гельвецій вважав, що суспільне благо – вищий закон, однаково обов'язковий для всіх, але водночас закон може бути порушений, якщо не відповідатиме вищим інтересам народу.
3)
Дені Дідро Дені Дідро (5 жовтня 1713 — 31 липня 1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва. В основі соціально політичного вчення Дені Дідро лежить ряд положень теорії природного права. Основне в теорії - поняття природи людини. Державна влада виникає як продукт суспільного договору, що люди укладають між собою, щоб забезпечити своє щастя, що дає суспільству можливість створення організованої політичної форми. Суспільний договір не позбавляє людей їх природної свободи і рівності. Людина лише частково передає державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів і об' єднання волі та сили всіх. Державна влада базується на волі народу-суверена, тоді як правителі та царі всього лише її тримають.
1) Культура Московской Руси. Со 2-й половины 14в начинается подъем русской культуры, обусловленный успехами хозяйственного развития и победой в Куликовской битве (1380). Возрастает влияние Москвы как одного из культурных центров.
Литература – темы – борьба с иноземными захватчиками « Слово о гибели Русской земли» , «Житие Александра Невского» - воспеваются его подвиги. «Задонщина» - написана в жанре повести Сафонием в конце 14в, посвящено победе на Куликовом поле.
Широкое развитие получило зодчество, в первую очередь в Пскове и Новгороде (крупнейший центр культурной жизни) . Традиции русского зодчества опирались на традиции архитектуры домонгольского периода, облик церкви на Ковалеве 1345, образец нового стиля 2-й половины 14в – церковь Федора Стратилата на Ручье 1360-61. Одновременно с храмовым, в Новгороде велось крупное гражданское строительство, совместно с немцами построили Грановитую палату 1433 для торжественных приемов и заседаний совета господ. В 1302г в Новгороде заложен каменный кремль. Другим крупным центром был Псков, вся архитектура носила облик крепости. Строители создали особую систему перекрытия зданий со взаимно перекрещивающимися арками, псковские мастера завоевали известность. В Москве каменное строительство началось во 2-й четверти 14 в. – сооружение белокаменной крепости Московского Кремля, затем на территории были сооружены храмы и здания. Велось строительство в Коломне (Успенский собор) , Серпухове, Звенигороде (успенский собор) .
Живопись. Особое распространение получила иконопись, они служили заменой стенной живописи храмов, т. к. храмы были деревянные. Новгородская иконопись – изображение одного святого, если несколько, то в фас, с конца 14в икона – главный вид изобразительного искусства. Псковская иконопись отличалась типами лиц и смелостью композиции. Широкое распространение получила фреска – живопись по сырой штукатурке красками, разведенными на воде. В 14в фрески получают новые черты: композицию, пространственный характер, вводится пейзаж, усиливается психологизм изображения – фрески Федора Стратилата на Ручье «Благовещение» .
Феофан Грек – фрески, иконы, отличаются монументальностью, силой и драматической выразительностью образов, смелой живописной манерой. В его творчестве выделяются 2 периода: новгородский (создает редкие по одухотворенности пр-ния) и московский (спокойные и уравновешенные) . В Новгороде церковь Преображения на Ильине Улице 1378. В Москве – церковь Рождества Богородицы 1395-96, Архангельский собор в Кремле. Вместе с Прохором и Андреем Рублевым – Благовещенский собор в Кремле 1405г. Его искусство определило развитие московской школы живописи.
Андрей Рублев – канонизирован русской православной церковью. Его творчество знаменовало подъем русской культуры, постигает расцвета московская школа живописи. Его работы отличают глубокая человечность, одухотворенность образов, совершенство художественной формы, отличие от Грека – персонажи мягче, человечнее. фрески на тему страшный суд в Успенском соборе во Владимире 1408, Иконостас в Троице-Сергиевом монастыре 1424-26, иконы - Апостол Павел, Архангел Гавриил. , Троица (в Третьяковской галерее).
1)
Жан-Жак Руссо Жан-Жак Руссо́(28 червня 1712 — 2 липня 1778) — французький філософ -просвітник, письменник, композитор. Жан-Жак вважав закон виразом загальної волі. Він повинен був захистити представників суспільства від уряду. Руссо запропонував людям самостійно приймати закон, тим самим контролюючи поведінку влади. Завдяки Жан-Жаку Руссо створили референдум, скоротили терміни депутатських повноважень, ввели народну законодавчу ініціативу, обов'язковий мандат. «Мудрий законодавець починає не з видання законів, а з вивчення їх придатності для даного» «Бачити несправедливість і мовчати - це значить самому брати участь в ній.
2)
Клод Адріан Гельвецій Клод Адріан Гельвецій (31 січня 1715 — 26 грудня 1771) — французький літератор і філософ — матеріаліст утилітарного напрямку; ідеолог французької буржуазії епохи Просвітництва. Один з представників французьких матеріалістів ХУШ ст. Клод Андріан Гельвецій виступав за політичні свободи, рівність всіх перед законом, висував гасла свободи слова, друку, думки і совісті. К. Гельвецій вважав, що суспільне благо – вищий закон, однаково обов'язковий для всіх, але водночас закон може бути порушений, якщо не відповідатиме вищим інтересам народу.
3)
Дені Дідро Дені Дідро (5 жовтня 1713 — 31 липня 1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва. В основі соціально політичного вчення Дені Дідро лежить ряд положень теорії природного права. Основне в теорії - поняття природи людини. Державна влада виникає як продукт суспільного договору, що люди укладають між собою, щоб забезпечити своє щастя, що дає суспільству можливість створення організованої політичної форми. Суспільний договір не позбавляє людей їх природної свободи і рівності. Людина лише частково передає державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів і об' єднання волі та сили всіх. Державна влада базується на волі народу-суверена, тоді як правителі та царі всього лише її тримають.
Объяснение:
думаю з трьох вибереш