Не советую так делать, потом тебе влетит от мамы. У меня просто такая же мама, красится вообще не разрешает, и если я это без спроса так ещё и тайком сделаю Короче, поговори с ней ещё раз. Или ты подумай ещё раз. Все-таки ты испортишь свои волосы, краска очень портит волосы. Я тоже где-то год назад очень хотела, потом меня попустило и сейчас вообще красится не хочу. Люблю свои волосы и не хочу над ними издеваться. Найди альтернативу - можно же не краской красить, а тоником. Конечно, не такой эффект как от краски, но все же если уж сильно хочется, можно купить хороший тоник (он держится до первого мытья головы)
Объяснение:
Одесса-красивый город-герой на Черноморском побережье. Его часто называют Жемчужиной у моря. Там живет более миллиона человек. Это третий по численности населения город Украины и крупный туристический центр. Там старинные улицы, ласковое Черное море, красивее всего в мире оперный театр. А еще - очень большой и мощный в Украине морской порт. У одесситов отличное чувство юмора.Одесса славится своими гостеприимными людьми. Горожане и гости Одессы любят ее чистые зеленые улицы и площади, интересные памятники архитектуры, красивые соборы, парки, фонтаны, театры, дельфинарий, пляж Аркадия. Расположено множество современных комфортабельных гостиниц для многочисленных туристов и гостей города, киностудия кинопроизводства, кинотеатры, знаменитый привозной рынок и другие достопримечательности. В Одессе живёт много национальностей, все живут дружно, никто никого не обижает. Во все времена сюда приезжали и охотно селились даже европейцы: немцы, французы, итальянцы и другие. Приехав в Одессу ты всегда будешь чувствовать себя как дома, в каком бы районе города ты не очутился. Искренними соседями станут люди вокруг тебя, вроде бы в большой деревне. Некоторые люди не любят такой простоты, но меня она как раз привлекает.
Позиція журналіста, хоч як би хто з колег намагався декларувати свою нібито безпристрасність і безсторонність, залишається наріжною в системі професіональної комунікації. Власне, вся творча діяльність, через яку й здійснюються функції засобів масової інформації, базується на певній соціальної позиції. Як не можливий добротний будинок без підмурка, так неможливий справжній журналіст без власної позиції.
Позиція журналіста випливає з його світоглядної системи, філософських поглядів і моральних принципів. Вона, з одного боку, безпосередньо пов’язана з вихованням у сім’ї, з широтою уявлень, з освіченістю та ерудицією; з другого – з ментальністю, звичаєвістю, національним характером народу, до якого належить і з надр якого вийшов журналіст. На практиці позиція журналіста означає русло і напрям журналістської творчості, фундаментальні засади, на яких ця творчість ґрунтується.
На перший погляд, ці твердження ніби перегукуються чи до певної міри навіть повторюють сумнозвісну більшовицьку теорію тенденційності, заангажованості, зрештою, партійності журналістики і, як наслідок, – журналіста. Насправді це не так. То марксисти й ленінці, чітко усвідомивши соціальність людини, її залежність від суспільства (жити в суспільстві і бути вільним від суспільства неможливо), трансформували цю істину до потреб своєї теорії класової боротьби, вульгаризували її, поставивши на службу вузько-партійній меті.
Звичайно, позиція журналіста може збігатися з програмою якої-небудь партії (то його суто особиста справа), а тут ідеться зовсім про інше – про соціальну позицію журналіста, яка випливає із загальнолюдських цінностей, загальнолюдської моральності та національної ідеї свого народу, його інтересів та потреб його державності. На всенародному референдумі 1991 року, який відбувся за виключно високої активності населення, 90,2 відсотка тих, що взяли участь в голосуванні, одностайно визначили долю України як незалежної самостійної соборної держави. Така воля народу. Тому позиція українського журналіста завжди має державницьку основу. І не тільки українського – в жодній країні журналіст не виступає проти власної держави. Він може критикувати уряд парламент, ставити під сумнів дії президента чи прем’єр-міністра, виступати проти будь-якої політичної сили, але не може виступати проти власної держави, ставити під сумнів волю народу, бо воля народу вища від будь-яких політичних сил, класових чи утилітарних інтересів будь-яких соціальних в.
Хоча б хто що казав, хоча б хто що бажав, але засоби масової комунікації мають такий ступінь соціалізації, що розглядати їх поза соціально-політичними процесами, поза конкретною історичною ситуацією неможливо. Тому і журналіст як складова часточка масово-комунікативних відносин не може бути стороннім гачем, таким собі безпристрасним реєстратором подій. Він мусить мати свою позицію, свою думку, які не повинні йти усупереч моральному кодексу журналіста, журналістській етиці загалом.
Объяснение: