З історії київських музеїв – Державний музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України.
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, ДМТМКУ — український музей, заснований 1923 року в Києві, містить експонати з історії театру, музики, кіно. Підпорядковується Київській міськдержадміністрації й знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.
Розташований за адресою – м. Київ, вул. Лаврська, 21, корпус 26. (на території «Києво-Печерської Лаври», біля головного входу).
Музей був заснований 30 січня 1923 року як театральний музей при Мистецькому об’єднанні «Березіль».
Колекція Музею почала створюватися у 1923 році при мистецькому об’єднанні «Березіль», очолюваному славнозвісним реформатором театрального мистецтва Лесем Степановичем Курбасом. Тоді було утворено спеціальну музейну комісію до якої входили актори: Василь Василько (голова комісії і відповідальний керівник майбутнього музею), Л.Гаккебуш (заступник голови), О.Швачка (секретар комісії), М.Савченко, В.Гайворонський і О.Кононенко. Пізніше активну участь у музейній роботі брали актори О.Сердюк, П.Масоха, Д.Демуцький (фотограф, пізніше відомий кінооператор). В.Василько зробив перший внесок до музейного фонду: подарував 800 своїх фотонегативів і світлин, на яких зафіксовано, зокрема, вистави театру Миколи Садовського, що було на той час доволі рідкісним явищем. З перших днів свого існування цей музей передбачався як всеукраїнський. На ідею Л. Курбаса — створити музей, першими відгукнулися славетні актори Марія Заньковецька, Любов Ліницька, Іван Мар’яненко, Амвросій Бучма. Вони першими подарували цінні експонати
Объяснение:
Люди не потопають у кучугурах опалого листя в листяному лісі через кілька причин:
Повітряний простір: Кучугури опалого листя мають багато порожнин та міжпросторів, через які проникає повітря. Це допомагає забезпечити певну в'язкість та пружність кучугурі, що дозволяє людям стояти на ній, не потопаючи. Повітряні простори утворюються внаслідок розкладання листя та втрати вологості.
Розмір та вага: Кожна окрема кучугура опалого листя має обмежену товщину та вагу. В порівнянні з людським вагою та масою, ці кучугури не здатні витримати великого навантаження. Тому, коли людина ступає на кучугуру, вона розподіляє свою вагу по ширшій площі, запобігаючи потопанню.
Структура листя: Опале листя в лісі має складну структуру, яка складається з багатьох дрібних частинок. Це сприяє розділенню тиску, що виникає при наступанні на листя, на більшу площу, запобігаючи провалюванню в нього.
Всі ці фактори разом роблять кучугури опалого листя стійкими та в'язкими, що дозволяє людям безпечно ходити та стояти на них без ризику потопання. Проте, варто пам'ятати, що у вологому лісі або після дощу кучугури можуть бути більш проникливими, тому потрібно бути обережними і враховувати місцеві умови