1 сентября 1939 года нацистская Германия и Словакия объявили войну Польше… Так началась Вторая Мировая война…
В ней участвовало 61 государство из 73, существовавших на тот момент (80 % населения земного шара). Боевые действия велись на территории трёх континентов и в водах четырёх океанов.
10 июня 1940 года в войну на стороне Германии вступили Италия и Албания, 11 апреля 1941 года – Венгрия, 1 мая 1941 – Ирак, 22 июня 1941 года, после нападения Германии на СССР – Румыния, Хорватия и Финляндия, 7 декабря 1941 года – Япония, 13 декабря 1941 – Болгария, 25 января 1942 года – Таиланд, 9 января 1943 года правительство Ван Цзинвея в Китае, 1 августа 1943 года – Бирма.
Всего в войсках вермахта воевало около 2 миллионов человек из 15 стран Европы (более полумиллиона – румынская армия, почти 400 тысяч – венгерские войска, более 200 тысяч – войска Муссолини!). Из них в годы войны было сформировано 59 дивизий, 23 бригады, несколько отдельных полков, легионов и батальонов.
Многие из них носили наименования по государственной и национальной принадлежности и служили в них исключительно добровольцы:
«Голубая дивизия» – Испания
«Валлония» – в составе дивизии были французские, испанские и валлонскиедобровольцы, причём, валлонов было большинство.
«Галичина» – украинцы и галицийцы
«Богемия и Моравия» – чехи из Моравии и Богемии
«Викинг» – добровольцы из Нидерландов, Бельгии и скандинавских стран
«Денемарк» – датчане
«Лангемарк» – фламандские добровольцы
«Нордланд» – голландские и скандинавские добровольцы
«Недерланд» – голландские коллаборационисты, бежавшие в Германию после занятия союзниками Голландии.
«Французский пехотный полк 638», с 1943 года был объединён с вновь организованной «Французской дивизией СС «Шарлемань» – французы.
В войне против СССР участвовали армии союзников Германии – Италии, Венгрии, Румынии, Финляндии, Словакии и Хорватии.
Армия Болгарии привлекалась к оккупации Греции и Югославии, но болгарские сухопутные части на Восточном фронте не воевали.
«Русская освободительная армия» (РОА) под командованием генерала А.А. Власова выступала на стороне нацистской Германии, хотя официально в вермахт не входила.
В составе вермахта воевал 15-й казачий кавалерийский корпус СС генерала фон Панвица.
Протягом багатьох століть Святе Письмо вважалося світовою енциклопедією, книгою, загальноприйнятою для читання. Так і я, читаючи Біблію, осягаю правоту цих тверджень, дивуюсь величезному числу тем, аспектів, позицій, з яких можна аналізувати текст Святого Письма. Читаючи Біблію і намагаючись зрозуміти її суть, я усвідомила, що основними поняттями, відображеними Книгою книг, є поняття Добра і Зла. Дуже важливе й цікаве те, що їхнє розкриття протягом усього тексту Святого Письма здійснюється в різних формах, наприклад через заповіді, дані людству Богом. Ось тільки деякі з них: не убий, не вкради, полюби ближнього свого, як самого себе... Ці заповіді складають моральну основу людського Буття. Розмірковуючи над сторінками Біблії, я прийшла до висновку, що поняття добра вміщає в себе любов, співчуття, самопожертву. Зло ж — це гріхопадіння, братовбивство...
Як відомо, наше життя — це жорстока боротьба добра і зла. А художні літературні твори, як правило, є відображенням нашого буття на землі. В багатьох з них знаходять своє відображення теми і мотиви, народжені Біблією та підказані життям. Читаючи текст Святого Письма, я переконалася в цьому. Можливо, якби я не думала і не читала Вічної книги, багато літературних художніх образів і символів залишилися б для мене до кінця непізнаними. Я б не спіткала всього того, що намагалися сказати письменники, створюючи свої твори і спираючись на біблійні мотиви.
Знайомство з текстом Біблії і роздуми над її сторінками дали мені уявлення про філологічну Біблеїстику. Ця наука вивчає переваги й мовне оформлення Біблії. І це дуже важливо! Як часто ми вживаємо яскраві мовні перли, не відаючи, що першоджерелом більшості з них є Біблія. Як часто ми, зітхаючи про тлінність буття, вимовляємо: «Суєта суєт!». Виявляється, слова ці належать єрусалимському царю Проповіднику. І про це написано в одній з книг Нового Завіту. «Фома ти невіруючий!» — Дорікаємо ми когось за невірство. Фома ж був, згідно зі Священним Писанням, учнем Ісуса, який не бажав вірити в Його воскресіння. «Впасти духом», «волосся стає дибки», «відвести душу» — ось ті влучні вислови, які переходили зі століття в століття і які дійшли до наших днів. Безумовно, читання й роздуми над сторінками Книги книг дозволили мені дізнатися все це і співвіднести з днем сьогоднішнім.
Міркувати над Біблією можна нескінченно, оскільки більш ємний і глибокий за змістом твір людство навряд чи мало і буде мати. Але основна думка, народжена моїми міркуваннями над Святим Письмом, полягає в тому, що Біблія — це класичний твір, що пройшов суворий іспит часом і що витримав його. Актуальність Біблії, на мою думку, безперечна, бо у Вічній книзі ми знаходимо відповідь на будь-яке запитання, що хвилює нас. У ній є основні моральні принципи людського буття, загальнолюдські норми поведінки, згідно з якими повинна жити Людина. Звичайно ж, усвідомивши все це, я ще не раз буду перечитувати Велику Книгу Життя і, без сумніву, буду ще не раз розмірковувати над її сторінками.
40г
Объяснение:
а ты сам не умеешь