Імпресіоні́зм (від фр. impression — враження) — мистецька течія у живописі, а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку 20 століття у Франції. Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з гачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне«Враження, схід сонця» (1872).
Объяснение:
Если кратко: примерно 14,6 миллиардов лет назад этот взрыв произошел из-за огромного скопления энергии в одной точке (сингулярность), которая имела огромную плотность и температуру. Вселенная начала расширяться и охлаждаться, появились первые элементарные частицы, наполняться материей (первым элементом появился Н - водород, следующими были атомы Не - гелий). Чем сильнее расширялась Вселенная, тем сильнее она охлаждалась. Появились туманности - сгустки энергии и водорода.
Объяснение:
Сингулярность - это состояние энергии, которая находится в состоянии большого уплотнения и высокой температуры.