ответ:
жила-была девочка наташа. и задали ей в школе сочинить сказку. а она сказки и рассказывать-то не умела. таблицу умножения наизусть рассказывать умела, про времена года и перелетных птиц - умела, а вот со сказками не получалось. легла она спать расстроенная, что придет в школу с несделанным . а заснуть никак не получается. и вот лежит она, лежит, и вдруг слышит в углу шуршание. испугалась, спрашивает: "кто там шуршит? ". а в ответ: "это я, . я существо , всегда у тебя в комнате по ночам гуляю. а вот почему ты не ? ". и рассказала наташа шуршунчику о своем несделанном . удивился шуршунчик:
- как же так? ты совсем сказку сочинить не ? ведь вокруг столько сказочного, !
- да чего вокруг сказочного? все понятное, обычное, неволшебное.
шуршунчик даже обиделся.
- ну знаешшь! а как же я? я ведь ?
- волшебный.
- вот . и вон та луна в небе - волшшебная, и звезды в небе, и лужи на земле. вот ты, наверное, даже не знаешшь, от какого волшшебства листья осенью желтеют и краснеют?
- ну, это-то я знаю. света меньше становится, и в листьях веществ, от которых листья становятся зелеными, тоже меньше становится, они без света образовываться не могут.
- да ну, ерунда какая! уж я-то знаю! ведь тут без нас, , не обходится. пойдем-ка со мной погулять, все сама и увидишшь.
и повел шуршунчик наташу по лунной дорожке прямо на улицу.
- вот смотри. есть на небе звезды желтые, а есть красноватые. и звезды эти в лужах отражаются.
ткнул шуршунчик хвостом в лужу в то место, где красноватая звезда отражалась, и как будто красная краска по луже расплылась, и хвост оказался как кисточка в красной краске.
-держи мой хвост крепче, пойдем вон тот клен покрасим.
взяла наташа хвост шуршунчика, и стала этим хвостом к листьям клена прикасаться. где коснется, там лист красным становится. пошли они опять к луже, выбрала наташа желтую звезду. покрасила листья другого клена, и березы, и липы. так и гуляли наташа с шуршунчиком, и красили листья в желтый, красный цвета. не все сразу, конечно. чтобы и другие шуршунчики могли поучаствовать.
утром мама разбудила наташу в школу. вышли они из дома, а кругом на деревьях уже столько желтых и красных листьев появилось.
- смотри, дочка! - сказала мама. - уже настоящая осень наступила, зеленых листьев совсем мало осталось.
"как все же хорошо мы с шуршунчиком ночью постарались" - подумала наташа. и в клене рядом с ней тихо прошуршало: "да, хорошо! ".
Людське життя непередбачуване і швидкоплинне. Кожен з нас коли-небудь замислювався, чого ж він хоче досягти у житті. І найперша відповідь, яка приходить – хочу бути щасливим.
Та що ж таке щастя? Багато хто мріє про успішне життя, кар`єру, сім`ю, злагоду і довір`я… Та немало людей прагнуть просто грошей, багатства і влади – це також їхній вибір, і він має право на існування. Як на мене, щастя – це коли в тебе велика родина, лад і добробут у ній, твої близькі живі і здорові… Ось таке повинно бути щастя. Саме про нього я мрію.
Сенс людського життя, призначення людин на землі, її морально-етичний вибір – ці всі питання хвилюють кожного з нас. Ми всі робимо вибір. Для багатьох мрії так і залишаються мріями. Але ж над ними треба працювати, щоб вони втілилися у життя, а не загубилися у часовому просторі. У мене також є мрія, чи, можливо, мета у житті, до якої я прагну. Полягає вона у тому, щоб отримати гарну освіту, влаштуватися на хорошу роботу, створити власну родину і, нарешті, відреставрувати будинок, у якому я народилася і пройшло моє дитинство.
Не буду говорити, що не хочу багатства чи визнання. Кожен з нас мріє про краще життя. Але не хочу, щоб вони стали моєю єдиною життєвою метою. Адже найголвніше – залишатися людиною. Людиною, яка вміє співпереживати і співчувати, яка може безкорисливо до ншому. Також призначення людської істоти я вбачаю в тому,б щоб розвиватися. Звичайно, ми отримуємо освіту, але на цьому не слід зупинятися. Освіту треба продовжувати у вищих навчальних закладах, займатися самоосвітою. Недарма кажуть, що навчатися ніколи не пізно.
Але річ не лише в освіті. Я вважаю, що розвиватися потрібно і в інших галузях життя, мабуть, в усіх. Читати книжки класиків і сучасних авторів, слухати різну музику, знайти своє хоббі, адже воно також допомагає відкрити у собі щось нове, чомусь навчитися. Навіть у роботі за своєю спеціальністю необхідно вдосконалюватися. Недарма вчителів, медиків та фармацевтів кожні п`ять рокі відправляють на курси підвищення кваліфікації – так вони дізнаються про щось нове у своїй професії, поглиблюють і вдосконалюють свої знання. Як кажуть, немає межі досконалості…
Ще я, як і кожен громадянин нашої держави, мрію про мир і спокій у ній. Хочу, щоб моя країна була успішною і процвітаючою і буду намагатися прикласти до цьго всі зусилля. Адже я не усвідомлюю себе без моєї Батьківщини, і все, чого я хочу досягти у житті, пов`язане з нею.
Тож я прагну, щоб світ, у якому я живу, став кращим, прагну самореалізуватися та самовдосконалитися, знайти своє місце у ньому.