Тема любові, звичайно основна. Причому зачіпається вона не тільки в контексті відносин Ромео і Джульєтти, але і виступаючи в якості важливої сфери людського життя. Про неї говорять багато персонажів, кожен бачить в ній свое.
Крім любові між чоловіком і жінкою, в трагедії велике місце відводиться межі між любов’ю і закоханістю, юнацькою пристрастю. Виділяється і тема материнської, батьківської, одним словом родинної любові, а також любові годувальниці до Джульєтти.Трагедія «Ромео і Джульєтта» як саме життя сповнена тем, проблем і їх рішень. Але якщо проблему автор ставить ясно, чітко – вона виходить від самих персонажів, то шляхів її вирішення завжди кілька. Герої проходять лише один з них. Саме ця цінність п’єси як досвіду поколінь, як ілюстрації загальнолюдських вічних проблем, з якимистикаються все нові і нові епохи, і є причиною її живучості.
Допитливий, непогано вчиться, не забуває виконувати домашнє завдання. Він виділяється тим, що любить ходити до школи лісовою стежкою гати за природою, прислухатися до лісових звуків. Має світлу душу, співчуває та допомагає беззахисному вовкові, переживає. Дуже сумує, навіть вчитися почав гірше, місця собі не знаходив, бачив сумні сни, коли Сіроманець змушений був далеко втікати від переслідування. Відстоює справедливість, говорить правду про дядька Чепіжного, котрий повбивав усіх вовків і переслідує Сіроманця. Хлопчик робить сміливі вчинки. Сашко невеликого зросту, але спритний, у мороз „засунув шапку у кишеню”, „скинув на сніг кожушину”, „махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг” не звертає увагу на холод і пролазить у кузню, розрізає зав’язки і сприяє Сіроманцю звільнитись з полону. Ставить тварину в один ряд з немічною старою людиною, подався у далеку дорогу, щоб вилікувати незрячого вовка. Мова героя наповнена лагідними словами: вовчику, лизунчику, Сіроманчику. Сашко розмовляє з твариною як із другом. У багатьох розмовах вчувається розсудливість „…і що, його треба, виходить, убивати”,„так він живий і йому треба жити”, смуток за поведінку дорослих, що не хочуть зупинити дядька Чепіжного ,це ж нечесно – він один, а їх онде скільки ”. Він мріє, щоб вовк жив у них дома. Дуже дивувався, що його бажання не можуть зрозуміти дорослі. Тому, коли виросте, вирішив бути лісником. Сашко мені подобається своєю сміливістю, чесністю, добротою, щирістю. Це відчув, навіть, вовк, який став його другом і не раз повертався до Сашка.
Объяснение:
Галиле́о Галиле́й (итал. Galileo Galilei; 15 февраля 1564, Пиза — 8 января 1642, Арчетри) — итальянский физик, механик, астроном, философ и математик, оказавший значительное влияние на науку своего времени. Он первым использовал телескоп для наблюдения небесных тел[3] и сделал ряд выдающихся астрономических открытий. Галилей — основатель экспериментальной физики. Своими экспериментами он убедительно опроверг умозрительную метафизику Аристотеля и заложил фундамент классической механики[4].
При жизни был известен как активный сторонник гелиоцентрической системы мира, что привело Галилея к серьёзному конфликту с католической церковью. Джорда́но Бру́но (итал. Giordano Bruno; настоящее имя Филиппо, прозвище — Бруно Ноланец; 1548, Нола близ Неаполя — 17 февраля 1600, Рим) — итальянский монах-доминиканец, философ и поэт, представитель пантеизма.
Будучи католическим монахом, Джордано Бруно развивал неоплатонизм в духе возрожденческого натурализма, пытался дать в этом ключе философскую интерпретацию учения Коперника.
Бруно высказывал ряд догадок, опередивших эпоху и обоснованных лишь последующими астрономическими открытиями: о том, что звёзды — это далёкие солнца, о существовании неизвестных в его время небесных тел в пределах нашей Солнечной системы, о том, что во Вселенной существует бесчисленное количество тел, подобных нашему Солнцу. Бруно не первый задумывался о множественности миров и бесконечности Вселенной: до него такие идеи выдвигались античными