1.После того, как ткань продекатирована, нужно удалить кромки на шерстяных и смесовых тканях, а также на шелковых и штапельных тканях. Делать это нужно для того, чтобы кромка не тянула материал при раскрое, и детали получились ровными.
Теперь нужно определить лицевую сторону ткани. Как правило, шерстяные и другие плотные ткани продают сложенными лицевой стороной внутрь, а шелковые и подобные им тонкие материалы – лицевой стороной наружу. Ткани с набивным рисунком на лицевой стороне более яркие, а бархат, вельвет и жаккрад имеют характерную текстуру именно на лицевой стороне.
Если на ткани вы заметили дефекты – пропуск нити, утолщение или узелок, отверстие или непрокрас – обведите эти места портновским мелом и обойдите при раскрое.
У 70-х роках XVIII століття, після першого поділу Речі Посполитої, Галичина опинилася в складі Австрійської імперії. Разом з частиною польських земель, вона утворила Королівство Галичини та Лодомерії. Хоча Лодомерія пізніше відійшла Росії, Східна Галичина не була самотньою землею з українським населенням у складі Австрійської імперії. Ще з XVII століття там перебувало Закарпаття у складі Угорського королівства. А в кінці XVIII століття у складі окремого округу до Галичини та Лодомерії приєднали Північну Буковину з містом Чернівці.
Західноукраїнські землі були строкатими етнічно: хоча більшість населення становили українці, у Східній Галичині значною була частка поляків та євреїв; у Північній Буковині — румунів; а на Закарпатті - угорців, румунів та поляків. З приходом австрійської адміністрації, у статусі чиновників на управлінців, на західноукраїнські землі переїздили також німці.
Суспільство продовжувало ділитися на стани: шляхту, духовенство, міщан та селян. Більшість українців проживала у селах. Лише незначна кількість належала до інших, більш привілейованих станів. Тому до соціальних відмінностей, значною мірою додавалися й національні. Найбільші міста — Львів, Броди, Ужгород, Чернівці, Тернопіль — були переважно не українськими.
Зміни, пов'язані з промисловим переворотом та індустріалізацією, відбувалися досить повільно.
Селяни вдавалися до саботування нестерпних повинностей, масових втеч, бунтів та навіть збройних виступів. Найчисленнішими стали холерні бунти на Закарпатті у 1831 році та повстання Лук'яна Кобилиці на Буковині у 1843-1844 роках. Неписьменний селянин Кобилиця підбурив інших, не менш неписьменних селян самовільно захопити пасовиська та луги у своїй окрузі. Він стверджував, що має дозвіл від самого цісара, тобто австрійського імператора. Насправді ж, Кобилиця купив звичайну книгу про права й повинності жителів гір, де йшлося зовсім про інше. Але перевірити ніхто не зміг. Повстання набуло значних масштабів. Кобилицю прозвали «гуцульським королем». Придушити повстання вдалося лише втручанням урядових військ.
твердость это материала противостоять проникновению в него более твердого тела, а прочность это материала противостоять приложенным нагрузкам и при этом не разрушаться