Усім відомо, що людина, найдивовижніший витвір природи. Вона найрозумніше та найскладніше створіння на землі. Скільки би ми, люди, не вивчали себе, нам ніколи не вдасться повністю розкрити наші можливості та потенціал.
Бути людиною, означає бути унікальним, неповторним. Звісно ж не в усьому, але все ж таки однакових людей не існуе. Є схожі зовнішністю, але характером, звичками вони будуть абсолютно різними.
Бути людиною, означає бути здатним володіти мовою, вміти логічно та абстрактно мислити. Не керуватися лише инстинктами, а бути "Homo sapiens", розумною істотою. Бути здатним до глибоких почуттів та емоцій.
Бути людиною, означає прагнути до саморозвитку та самовдосконалення. Прагнути до статусу - особистості, а не просто бути - індивідумом. Намагатися зрозуміти навколишній світ, а головне - себе, знайти свое "я". У наш час, дуже важко це зробити, тому що, більшість людей, забувають про те, що потрібно бути "людяним", нам не треба рівнятися до тварин, що останім часом і роблять люди. Це усім іншим живим істотам потрібно прагнути до нашого рівня розвитку.
Бути людиною - це означае просто бути собою, не дивлячись ні на що!
Бабушка и мама поддерживают дядю, они хотят быть едиными в достижении воспитательных целей. Взрослые живут головой, а мальчик - сердцем. Трудно сказать, на чьей стороне автор. Но почему-то хочется встать на сторону ребенка. Взрослые пытаются устроить мир ребенка на свой лад, а могли бы просто наслаждаться общением с маленьким человеком, чистым, ждущим от жизни только чуда.
Мальчик после всех своих преступлений хотел казаться «особенно деликатным». В контексте повествования Бунина это слово приобретает дополнительный оттенок значения «воспитанный», «вежливый».