num = str(input()).split(" ")
numlen = len(num)
for i in num:
if numlen == 1:
print(i)
break
elif i == num[0]:
a = int(num[-1]) + int(num[1])
elif i == num[1]:
b = int(num[2]) + int(num[0])
elif i == num[2]:
c = int(num[3]) + int(num[1])
elif i == num[3]:
d = int(num[4]) + int(num[2])
elif i == num[4]:
w = int(num[0]) + int(num[3])
print(a,b,c,d,w)
омпьютер".
СКАЧАТЬ МАТЕРИАЛ
ПОДБОР ОНЛАЙН-РЕПЕТИТОРА
Есть проблемы с домашними заданиями?
Воспользуйтесь онлайн-репетиторов проекта «Инфоурок»:

Выберите предмет:
Выберите предмет
библиотека
материалов
ДОБАВИТЬ В ИЗБРАННОЕ
Классный час «Игромания. Я и компьютер»
Цели:
Сформировать у учащихся представление о проблеме игромании в настоящее время в России;
Развивать у учащихся осознанное понимание существующей проблемы;
Воспитывать нравственную культуру учащихся.
Основная часть
Игромания представляет собой психическое расстройство, суть которого заключается в наличии у человека патологического пристрастия к любым азартным играм. По своей сути игромания – это зависимость, подобная наркотической или алкогольной зависимости, при которых человек не может контролировать и подавлять свое желание принять наркотики или выпить алкогольный напиток. Только при игромании человек не в состоянии подавлять и контролировать желание играть.
Пристрастие к игре является патологическим именно потому, что человек не в состоянии контролировать свое поведение и подавлять желание играть, когда внешние жизненные обстоятельства требуют сосредоточения на других делах. То есть если человек идет играть, несмотря ни на что, будучи не в состоянии противиться желанию сыграть из-за полного "отключения" здравого смысла, то это именно зависимость – игромания.
Игроманию нужно отличать от обычного, эпизодического участия в азартных играх, которое является нормальным поведением людей в разных странах и культурах.
Основа академічної доброчесності полягає у написанні оригінальних авторських наукових робіт. «Крадіжка» чужих текстів і думок, а відсутність у роботі адекватного посилання на першоджерела є прямим порушенням не лише етичних норм, але й закону.
В українському законодавстві дотримання авторського права та захист інтелектуальної власності мають гарантувати Конституція, Кодекс про адміністративні порушення, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, а також закон «Про авторське право та суміжні права». У 2017 році у ст. 42 закону «Про освіту» на офіційному рівні ввели термін «академічна доброчесність» та визначили основні засади її дотримання.
Незважаючи на формальну наявність юридичного підґрунтя, на практиці це — лише крапля в морі, адже часом ознаки плагіату в наукових роботах із тих чи інших причин просто не помічають. Так, наприкінці березня 2017 року Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) презентувала звіт «Огляди ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017». У 8 главі звіту під назвою «Academic dishonesty – cheating and plagiarism in Ukrainian higher education» («Академічна непорядність — шахрайство та плагіат в українській вищій школі») констатувався високий рівень цих ганебних явищ в Україні.
У світовій практиці також немало скандальних і прикрих ситуацій із виявленням академічної недоброчесності у вищих ешелонах влади. Що вже казати про студентів.
Вчені також плагіатять. Інколи свідомо, інколи — ні. Перечитавши сотні наукових робіт та книг, деякі з вивчених раніше тез можуть бути несвідомо запозичені під час написання нової авторської роботи. Тому навіть фахівцеві іноді важко уникнути запозичень. В інших випадках науковець робить це навмисно.
Боротьба із плагіатом у наукових роботах потребує багато часу та сил. Навіть якісно знайти copypaste «вручну» — практично нереально. Якщо змістовно оцінити роботу - це завдання для профільного експерта, то осягнути безмежні кількості текстів, які наразі доступні всім у відкритому доступі - це може виявитися напрочуд складним завданням навіть для групи науковців, вже не кажучи про часові затрати на це.
Нині, хоча і є прописані норми законів, однак часто бракує ефективних і налагоджених процедур оцінювання текстів на наявність різновидів академічного шахрайства. Крім цього, не слід забувати й про «людський фактор» — аналізувати текстові роботи й порівнювати їх з іншими науковими доробками задля виявлення порушень академічної доброчесності є нелегким завданням для однієї людини як технічно, так й інтелектуально.
я не понял что ты написал?