1.Бджільництво, як галузь сільськогосподарського виробництва, займає проміжне місце між рослинництвом і тваринництвом. Його кормова база — посіви ентомофільних сільськогосподарських культур, плодово-ягідні насадження, лісові, лучні і дикорослі та сіяні медоноси. Під пасічні садиби виділяють ділянки земельних угідь господарств, в лісах міжгосподарських об'єднань і Держлісфонду. Для розміщення кочових пасічних точків виділяють ділянки в лісах, парках, на полях багаторічних і однорічних трав, в лісосмугах, на луках та в інших місцях поблизу джерел взятку.
2Бджільництво є давнім ремеслом народу і лише на початку ХІХ століття воно
стало галуззю сільського господарства.
На сучасному етапі бджільництво, як галузь, займається не лише розведенням
бджолиних сімей і отриманням продуктів власного походження, а й використанням
бджіл на запиленні ентомофільних сільськогосподарських культур.
Україна – країна інтенсивного землеробства, в якій майже половина посівів
сільськогосподарських культур потребує перехресного запилення.
Від бджіл ми отримуємо мед, віск, квітковий пилок, маточне молочко, прополіс,
бджоліну отруту, гомогенат трутневих личинок. Крім того останнім часом у медицині
використовується бджолиний підмор.
Використовуючи медоносні ресурси, від однієї бджолиної сім’ї можно отрімати
до 100 кг меду. Основний продукт бджільництва – мед, відрізняється від цукру
приємним смаком і лікарськими властивостями.
Поширюється застосування в медицині бджолиної отрути, маточного молочка та
прополісу.
До двох третин отриманого від бджіл воску використовується на виготовлення
вощини, решту воску використовують у парфумерії, медицині та інших галузях.
Багата кормова база України ще не повністю використовується.
Медозбори нестабільні, продуктивність праці пасічників залишається низькою,
на більшості пасік відсутня механізація трудомістких виробничих процесів.
З метою збільшення товарності й рентабельності пасік необхідно володіти
теоретичними знаннями і практичними навичками з догляду за бджолиними сім’ями, та
збереження їх під час зимівлі.
Провідна роль у збільшенні рентабельності галузі належить спеціалістам
господарств.
Медоносна бджола здавна була і залишається дотепер предметом зацікавленості
людей у пізнанні доладного життя та діяльності у формі сім’ї, що досягла
високого рівня інтеграції живої природи. Потреба готуватися до пасічникування і
постійно вивчати життєдіяльність бджолиної сім’ї виникла й посилювалася в процесі
історичного розвитку галузі та вдосконалення засобів і методів праці.
3У історичному розвитку бджільництво пройшло ряд етапів від глибокої давнини,
коли кочові племена почали відбирати з гнізд диких бджіл, стільниковий мед, до
нинішнього стану розвиненої, технічно оснащеної галузі з широким використанням
різних виробів на основі продуктів бджолиної сім’ї.
Полювання на диких бджіл забезпечувало людей поживним солодким
продуктом, як і добування в природі іншої їжі. Цей промисел розвивався і був досить
поширеним у наших предків. Хижацьке руйнування бджолиних гнізд завдавало значної
шкоди. Виживанню медоносної бджоли як виду сприяла властива їм форма
розмноження роїнням і здатність розселятися повсюду, де була відповідна рослинність
для створення запасів корму та можливість знаходити житло в захищених місцях –
дуплах дерев, щілинах скель, тощо. Щоб збільшувати збір меду в людей виникла
потреба влаштовувати високо у стовбурах живих дерев штучні дупла – борти для
природного поселення роїв.
Наступний етап розвитку бджільництва у лісових місцевостях є бортництво.
Особливо воно мало місце у слов’ян. Починаючи з ІХ століття у Київській державі мед
та віск набувають важливого значення в економіці натурального господарства. По
Дніпру та іншими торговими шляхами цінні продукти бджіл вивозили до багатьох
країн, особливо у Грецію, та обмінювали на різні товари. Мед використовували для
приготування багатьох страв і напоїв. Бджільництвом займалися бортники, що брали
Слово «справедливість» походить від слова «право» (правий, правда), а в латинській мові означає justitia (справедливість) – від jus (право). Від своїх джерел, від Вед і Упанішад, від Гесіода. Помітимо, що в даному випадку справедливість тлумачилась як деяка матриця природних процесів і людських здійснень. У понятті справедливості, взятої в її світоглядному відношенні, як би укладене питання: чи можуть світ і суспільство бути зробленими, чи можлива в них належна пропорція, домірність і упорядкованість? Справедливість в очах давніх виступала як міра, закон і принцип. Богиня Діке покладається як початок і носій права, правди і справедливості.
Протилежністю справедливості виступає несправедливість, руйнування порядку, деструкція існуючого. Коли ж справедливість виражає досягнуту для даного історичного періоду гармонійність, оптимальність людських відносин, свідомість її не фіксує. І в цьому плані вона співзвучна свободі. І справедливість, і свобода, коли вони наявні, стають подібними повітрю. Без них не можливо гідно жити.
Право є міра реалізації свободи й у той же час є норма політичної справедливості. Іншими словами право є нормативно закріплена справедливість. Право ґрунтується на ідеї справедливості. За думкою Гегеля право не є добро без блага. Справедливо те, що виражає право, відповідає праву і випливає з духу права.