1)
Необычные футуристические формы Хан Шатыр и Астанинского цирка, пронзающие небо минареты мечети «Хазрет Султан» и грандиозный размах «Астана-Байтерек впечатлить любого путешественника. Сегодня город продолжает активно развиваться. Здесь постоянно появляются новые интересные места. Астана – гостеприимный и приятный город, где всегда рады гостям. Сюда непременно стоит приехать за новыми впечатлениями.
2)Астана выглядит волшебным оазисом посреди бескрайних казахских степей. Город отстроили практически с нуля пару десятилетий назад после того, как было принято решение о переносе сюда столицы из города Алма-Ата. Многие культурные объекты обновленной Астаны были построены благодаря президенту Н. Назарбаеву.
Родился в 1906 году в спортивной семье, с детства беря пример с двух старших братьев, стал заниматься гэльским футболом и лёгкой атлетикой. В 15 летнем возрасте поступил в Академию в Маллоу, пригороде Корка, по окончании которой продолжил обучение на медицинский факультет Роял Колледжа в Дублине. После окончания, которого в 1926 году поступил на службу в ВВС Великобритании, в медицинский корпус. В 1928 году вернулся в Ирландию, в город Клонмел, где стал заниматься частной медицинской практикой.
Метательными дисциплинами лёгкой атлетики начал заниматься с 1926 года, сосредоточив усилия на метании диска и молота. Уже в 1927 году он выиграл чемпионат Ирландии, повторив свой успех на следующий год, он получил право представлять Ирландию на предстоящих Олимпийских играх, на которых стал лучшим метателем молота, и первым олимпийским чемпионом в истории Ирландии. На Олимпийские игры 1932 года О’Каллаган отправлялся в ранге рекордсмена Европы и явного фаворита, ранг он оправдал, став двукратным олимпийским чемпионом. Из большого спорта ушел в 1936 году, однако в качестве гостя посещал все летние Олимпиады до 1988 года. До 1984 года продолжал заниматься частной медицинской практикой в городе Клонмел. Скончался 1 декабря 1991 года.
Лучший результат — 59,56 м — мировой рекорд. Установлен в 1937 году, однако не был официально признан федерацией лёгкой атлетики.
Ця реакція, як і в українських землях, підвладних Російській імперії, мала досить широку амплітуду: від пасивного спротиву (скарги, втечі тощо) до активної протидії (вбивства поміщиків, відкритий збройний опір, організація масових антифеодальних виступів тощо).
Продовжуючи славні традиції 1810-1825 p. розгорнувся активний опришківський рух. Його лідерами у Східній Галичині були Ю. Оженюк, Д. Якимчук, П. Мельничук, а на Закарпатті - С. Товта, І. Кокоша та ін.
Розгортанню селянського руху, як і в Росії, значною мірою сприяли чутки (про скорочення панщини; створення на окремих територіях вільних слобод, жителі яких на 10 років позбавлялися панщини та податків тощо), які разом з посиленням експлуатації стали каталізаторами масових селянських виступів на Чортківщині (1809 p.), Комарнівщині (1819-1822 p.) та інших районах Східної Галичини.
У Північній Буковині найбільшим був виступ під проводом Л. Кобилиці (1812-1851 p.), який 1843-1844 p. очолив селян 22 громад. Повстанці категорично відмовилися від панщини, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимогу вільного користування лісами та пасовиськами, ратували за відкриття українських шкіл. Лише за до військ австрійському Урядові вдалося придушити цей виступ.
У Закарпатті активність селянського руху особливо зросла у зв'язку з повстанням у Східній Словаччині. Стихійні "холерні бунти" прокотилися краєм 1831 p. Масові заворушення охопили селян Ужанської та Березької жуп. Всього протягом першої половини XIX ст. відбулося 15 виступів, більшість з яких припинилася лише після втручання каральних загонів.
Реформи Марії-Терези та Иосифа II сприяли пробудженню національного життя в західноукраїнських землях. Специфіка національного відродження у цьому регіоні полягала в тому, що основними носіями української національної ідеї було духовенство. У 1816 p. з ініціативи священика І. Могильницького у Перемишлі виникла перша в Галичині культурно-освітня організація - "Товариство священиків", навколо якого гуртувалося патріотично настроєне греко-католицьке духовенство. Товариство стало активним оборонцем прав української мови, поборником українізації шкільництва.
Члени товариства енергійно сприяли прийняттю цісарем рішення 1818 р. про допущення у початкову школу української мови. З-під пера його учасників вийшли перші граматики української мови - І. Могильницького (1822 р.), И. Лозинського (1833 p.), Й. Левицького (1834 p.). Крім того, І. Могильницький написав науковий трактат польською мовою "Розвідка про руську мову" (1829 р.), у якому обстоював ідею самобутності української мови, вказував на її відмінність від польської та російської, обґрунтовував її рівноправне місце серед інших слов'янських мов.
На початку 30-х років XIX ст. центром національного життя та національного руху в Галичині стає Львів. Саме тут виникає напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угруповання "Руська трійця". Таку назву воно отримало тому, що його засновниками були троє друзів-студентів Львівського університету і водночас вихованців греко-католицької духовної семінарії: М. Шашкевич (1811-1843 p.), І. Вагилевич (1811-1866 p.) та Я. Головацький (1814-1888 p.), які активно виступили на захист рідної української мови (термін "руська" для галичан означав українська).