Уинстон Черчилль был премьер-министром Великобритании на протяжении первой половины 1940-х и части 1950-х гг. Однажды он неожиданно появился в туалете, когда несколько дам приводили там себя в порядок. Несмотря на возникшее при этом некоторое замешательство, впоследствии в прессе не было никаких отчетов об этом происшествии, и оно никак не повлияло на политическую карьеру Черчилля. Принимая во внимание царившую в те времена суровую мораль, это может показаться странным. Однако происшествие легко можно объяснить. Как?
Понад чверть століття жив серед простих людей як мандрівний філософ. Жив, як учив, не прагнув матеріальних цінностей, бажав тільки духовного самовдосконалення, до якого закликав й інших. Усі його твори сповнені роздумами про сенс життя.
У байках Сковороди особливо важливим є мотив "сродної" праці, праці, яка є природною потребою кожної людини. Без праці людина не може мати щасливого життя і морального задоволення, переконує Григорій Савич.
Робота приносить суспільству матеріальне і духовне багатство. Смисл життя — працювати за покликанням, за нахилом і обдаруванням, виконувати посильну й доступну людині "сродну" працю. Тільки тоді всі люди будуть щасливими.
Цінність життя — "сродна" праця. Цю ідею Сковорода розвиває в байках "Собака і Кобила", "Кукушка і Косик". Серед байок особливо виділяється твір "Пчела і Шершень". Бджола за покликанням збирає мед. Без роботи вона не мислить свого життя, таке життя є для неї природним. Люди ж типу Шершня — це паразити, прагне довести Сковорода. Вони живуть крадіжкою чужого для того, щоб "їсти, пити". В образі Шершня засуджуються представники панівних кіл. А Бджола — це образ мудрої, працьовитої людини, для якої смисл життя в її "сродній" праці. Байкар вшановує Бджіл як символ чесності та працелюбства й ганьбить Шершнів як нетрудових елементів суспільства.
У байках Сковорода розкриває благородство людей, життя яких проходить у "сродній" праці. Поваги гідний той, хто прагне працювати за покликанням, яке дасть йому велике моральне задоволення для душі й буде корисним для суспільства.
Але є ще одна всезагальна умова щасливого життя — доброзичливе ставлення людини до людини, взаєморозуміння, взаємоповага, вірність.
Г. С. Сковорода писав: "Щаслив тот, кто сопряг сродную себе частную должность с общею. Сія есть истинная жизнь". Сам філософ ніколи не порушував принципів, які проповідував у своїх творах.