Найбільш поширене політичне тлумачення повісті прив'язує її до самої ідеї «російської революції», «пробудження» соціальної свідомості пролетаріату. Шаріков традиційно сприймається як алегоричний образ люмпен-пролетаріату, який несподівано для себе отримав велику кількість прав і свобод, але швидко виявив егоїстичні інтереси і здатність зраджувати і знищувати як собі подібних (колишній безпритульний пес піднімається по соціальних сходах, знищуючи інших безпритульних тварин), так і тих, хто наділив їх цими правами. Вважається, що в повісті Булгаковим були передбачені масові репресії 1930-х років.[5].
Ряд булгакознавців вважає, що «Собаче серце» є політичною сатирою на керівництво держави середини 1920-х років, а кожен з персонажів має прообраз серед політичної верхівки країни в той час. Зокрема, прообразом Шарікова-Чугункіна є Сталін (у обох «залізне» друге прізвище), професора Преображенського — Ленін (перетворив країну), доктора Борменталя, який постійно конфліктує з Кульковим — Троцький (Бронштейн), Швондера — Каменєв, асистентки Зіни — Зінов'єв, Дар'ї — Дзержинський і так далі.[6].
Объяснение:
Собаче серце” проблематика. Автор ставить перед читачем одразу кілька проблем. Це і питання втручання в закони природи – професор Преображенський слідує найкращим намірам, але результат виявляється прямо протилежним. Він змушений боротися з непередбаченими наслідками свого експерименту. Також автор торкається питань взаємин інтелігенції і народу в післяреволюційний час. В іронічних тонах Булгаков описує дурні бюрократичні зволікання і безкультур’я. Засуджує безграмотність, невігластво і дурість. У творі часто використовується прийом контрасту – професор Преображенський і його оточення протиставляються агресивно-налаштованому і абсурдного світу, розкритому через образи Швондера і інших членів домкома. Також автор часто використовує гротеск і іронію, підкреслюючи недоліки і безглуздість того, що відбувається.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/sobache-sertse-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Знаменитый военачальник Петр Иванович Багратион на Бородинском поле был тяжело ранен: ядро раздробило ему ногу. Его на руках вынесли из битвы, но врачи не через 17 дней он скончался. Когда в 1819 году английский живописец Джордж Доу принялся за огромный заказ — создание Военной галереи, облик погибших героев, в том числе Багратиона, ему пришлось воссоздавать по работам других мастеров. В данном случае ему пригодились гравюры и карандашные портреты.
В семейной жизни Багратион был несчастлив. Император Павел, желая ему лишь добра, в 1800 году выдал за него замуж красавицу, наследницу потемкинских миллионов Екатерину Павловну Скавронскую. Легкомысленная блондинка мужа бросила и уехала в Европу, где ходила в полупрозрачном муслине, неприлично облегающем фигуру, тратила огромные суммы и блистала в свете. В числе ее любовников был австрийский канцлер Меттерних, которому она родила дочь. Смерть супруга не повлияла на ее образ жизни.
Объяснение:
С#ка а чо так много???