Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, а також беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, боротьби з тероризмом і піратством, посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні і континентального шельфу України та їх правового оформлення, протидії незаконним перевезенням зброї, наркотичних засобів та психотропних речовин, ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, надання військової до іншим державам, а також брати участь у міжнародному військовому співробітництві, міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.
Лондонський Міжнародний інститут стратегічних досліджень у своєму виданні The Military Balance 2018 року зазначає, що Збройні сили України налічують 204000 військовослужбовців, з яких 145000 у Сухопутних військах, 6000 у ВМС, 45000 у Повітряних силах, 8000 у Десантно-штурмових військах, невідома кількість у Силах Спеціальних операцій. Сухопутні війська мають на озброєнні 832 танків, 1087 бойових машин піхоти і 548 розвідувальних бронемашин, 1737 одиниць артилерії, 90 тактичних ракетних комплексів, і 35 ударних гелікоптерів. Військово-морські сили мають на озброєнні 1 фрегат і 10 військових суден меншого класу. Українська авіація налічує 71 винищувачів, 14 бомбардувальників, 31 штурмовик, 30 транспортних літаків.
Объяснение:
Збройні сили України — військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються завдання з оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Структурно поділене на 3 види та 2 окремі роди військ/сил.
1. Пушкин работал над сказкой 9 лет: первые наброски были сделаны в 1822 году, а закончена сказка была в 1831 году.
2. В сюжете сказки использованы творчески переработанные элементы нескольких народных сказок.
3. Пушкин не спешил заканчивать эту сказку. В этом ему его близкий друг Жуковский, который предложил одновременно закончить свои произведения.
4. Это самая длинная из всех, написанных Пушкиным, сказок.
5. Длинное название сказки – дань дешёвым лубочным изданиям для народа, широко распространённым во второй половине 18 веке.
6. Пушкин обычно не придумывал имена, а брал их из известных ему сказаний. Имена «Гвидон» и «Салтан» взяты из произведения «Повесть о Бове Королевиче». В нем герои имели отчества «Гвидонович» и «Салтанович».
7. Имя царя Салтана произошло от слова «султан», что в переводе с арабского означает «властелин». Имя его сына – Гвидон – происходит от итальянского имени Гвидо. Лебедь – женское имя старославянского происхождения.
8. Остров Буян тоже не выдумка автора. В народных сказках, былинах и преданиях остров с таким названием фигурировал с незапамятных времён. В одной из сказок на нём рос огромный дуб, на вершине которого была спрятана кощеева смерть.
9. Посетив Свияжск, Пушкин был поражён – именно таким он видел Град-Буян, когда писал «Сказку о царе Салтане».
10. Как известно, слова с буквой «ф» пришли в русский язык из других языков. Пушкин гордился тем, что в «Сказке о царе Салтане…» всего одно такое слово – «флот».
11. К столетию со дня рождения великого русского поэта Н.А. Римский-Корсаков написал оперу «Сказка о царе Салтане» в 4 действиях с прологом. Премьера состоялась 21 октября 1900 года на сцене Московской частной оперы. Декорации и костюмы к опере создавал Михаил Врубель.
12. Картины к этой сказке писали многие художники. Одна из самых известных картин – «Царевна Лебедь» Михаила Врубеля.
13. Иллюстрации к этой сказке делали знаменитый книжный художник И. Билибин; к изданию 1919 года – художница-авангардистка Л. Попова; к более поздним изданиям – В. Конашевич и др. Французское издание 1950 года иллюстрировала Елена Гуртик (Helen Guertik).
14. Первая экранизация «Сказки о царе Салтане» – рисованный мульфильм – датируется 1943 годом.
15. В 1966 году режиссёром Александром Птушко был снят полнометражный цветной широкоформатный художественный фильм. Снимался он в Крыму и в Московской области. (В 2001 году восстановлен на «Мосфильме»).
16. В 1984 году был создан ещё один, полнометражный, мультфильм «Сказка о царе Салтане». Киностудия «Союзмультфильм»; режиссёры И. Иванов-Вано и Л. Мильчин.
17. Существует три аудиозаписи «Сказки о царе Салтане». Первая была сделана в 1952 году с Симфоническим оркестром Штутгарского радио; вторая – в 1955 году с оркестром Большого театра; третья – с Хорватским национальным театром в Загребе в 1959 году.
18. В 1978 году Дрезденской государственной оперой была сделана видеозапись оперы Н.А. Римского-Корсакова.