Тауке сумел преодолеть распри аристократов, объединить народ, значительно подняв удельный вес ханской власти. Тауке привел в норму политическую и экономическую обстановку в своем государстве, наладил добрососедские отношения — с соседними государствами
Казахское ханство сумело окрепнуть при хане Тауке, который на исходе XYII и в начале XYIII веков, удачно объединив свои силы с силами кыргыз и каракалпаков
в 1680 году джунгары бесчинствовали на юге Казахстана, лишь один Туркестан, защищаемый Таукеханом, остался нетронутым. Но целиком пресечь агрессию ойратов он был не в силах
Вроде так)))
Тауке сумел преодолеть распри аристократов, объединить народ, значительно подняв удельный вес ханской власти. Тауке привел в норму политическую и экономическую обстановку в своем государстве, наладил добрососедские отношения — с соседними государствами
Казахское ханство сумело окрепнуть при хане Тауке, который на исходе XYII и в начале XYIII веков, удачно объединив свои силы с силами кыргыз и каракалпаков
в 1680 году джунгары бесчинствовали на юге Казахстана, лишь один Туркестан, защищаемый Таукеханом, остался нетронутым. Но целиком пресечь агрессию ойратов он был не в силах
Вроде так)))
Нора Хельмер – центральний персонаж п’єси, дружина адвоката Хельмера. Вона, здається, має все необхідне для щастя: коханого чоловіка, дітей, будинок. Щасливо проживши з чоловіком чималу кількість років, вона раптом приймає несподіване рішення піти з дому. Ніхто з домашніх не здогадується, чим викликане таке рішення. До того ж ніхто не знає, що за зовнішньою веселістю і пустотливістю Нори, цієї «білочки», «співунки-пташечки», ховається величезне напруження сил і здатність на безоглядну самопожертву.
Як виявилося, життя Нори не було таким вже безхмарним і щасливим. Їй довелося протягом ряду років приховувати свій непорядний вчинок: одного разу Нора, щоб добути грошей для лікування небезпечно хворого чоловіка, підробила на векселі підпис батька. Нора перенесла страшні душевні муки в очікуванні тієї фатальної хвилини, коли її таємниця буде викрита.
І ось настає момент визнання, момент випробування перед обличчям лиха. Але вбивчий егоїзм чоловіка проявляється у всій своїй повноті. Хельмер не витримує випробування. Короткого часу небезпеки вистачило, щоб він скинув з себе маску безмежно люблячого чоловіка і виявив своє справжнє обличчя.
До прочитання фатального листа Хельмер вимовляє на адресу дружини пристрасне визнання в любові і відданості: «Знаєш, Нора, не раз мені хотілося, щоб тобі загрожувала неминуча біда і щоб я міг поставити на карту своє життя і кров – і все, все заради тебе». Дізнавшись про проступок Нори, чоловік у повному сум’ятті бурмоче зовсім протилежне: виявляється, у Нори ні релігії, ні моралі, ні відчуття обов’язку. Мене, мабуть, запідозрять у тому, що я знав про твій злочин».
Але навряд небезпека відступає, як Хельмер, який нещодавно обсипав дружину образами, називав її «лицеміркою, брехухою, злочинницею», знову перетворюється в доброго і дбайливого «порадника і керівника». Всі ці перетворення цілком виправдовують бажання Нори залишити «ляльковий дім», цю «велику дитячу» . Ніщо не може повернути її до колишнього життя, тому вона обирає неясне майбутнє, повне небезпек і труднощів, вирішується на самостійне життя в боротьбі і нестатках. Норі необхідно піти, щоб «розібратися в самій собі» і у всьому іншому, «виховати себе саму».
Я вважаю, що подальше життя Нори Хельмер склалося б за традиціями народних казок. Героїня б обов’язково влаштувалася у житті та знайшла собі такого чоловіка, який би у будь-якій ситуації цінував би її відданість, кохання і готовність до самопожертви. Та й чоловік би був так само готовий заради Нори на будь-що. Особисто мені хотілося, що б у житті цієї жінки склалося все саме так.