Робінзон
Єдиного пасажира, який вижив після корабельної аварії, викинуло на безлюдний острів. З уламків корабля, що прибилися до берега, він так-сяк збудував собі житло, заніс туди все, що викинуло море й могло стати йому в пригоді.
Він подякував Богові за свій порятунок.
Минуло багато днів, але поряд з островом не пропливало жодне судно. Щоранку він обходив острів, шукаючи їжу. Якось під час такої мандрівки спалахнула пожежа — і полум’я пожерло всі дерева навкруги. Житло чоловіка й усі його речі згоріли дочиста, тільки чорний дим підносився до неба.
Повернувшись і знайшовши згарище на місці житла, бідолашний заволав до неба. Він нарікав на те, як Бог міг з ним таке вчинити й за що! Чоловік зовсім занепав духом, але раптом почув незвичний шум і побачив корабель, що наближався до острова. У моряків він поцікавився, як вони його знайшли, а ті відповіли: «Ми помітили вогнище, яке ти розклав».
Навіть у тому, що но-особливому важке й болісне, треба вбачати надію. Чорний дим на попелищі житла може бути сигналом, на який відгукнеться іння.
Объяснение:
Однажды Мюнхгаузен пошел в деревню Маркиска и встретил там Антонина Васильевича. Они сразу же разговорились. Антонин Васильевич всё рассказывал про тонкости игры гамм на гитаре, а это было его любимое занятие. Потому и выгнала из дому его жена Женечка, так как достал тот со своими гаммами. Как говорила Женечка "Если бы вальс или полечку сыграл хотя бы, а то эти гаммы проклятые". Только суп сливать Женечка всё равно его звала. А мюшхгаузен рассказал про то, как однажды он в тарелку каши угодил. К Кашину прямо. Антонин васильевич предложил угостить мюнхаузена порцией первоклассного слитого супа, но тот ответил " , я сегодня уже пятнадцать мальчишек съел, да ещё пару девченок и Валинтинов Михайловичей штук двадцать."
Вообщем, потом их колобок съел, и никто о них больше не слышал.
НО СУП АНТОНИН ВАСИЛЬЕИЧ ВСЁ РАВНО ПРИХОДИЛ СЛИВАТЬ.