твір-мініатюру "Моє враження від новели "Усмішка"
Закривши очі, Том продовжував бачити її в темряві. Ласкава, лагідна, вона була там і тоді, коли він заснув. А світ був мовчазний... Так закінчується оповідання. Страшна кінцівка, безутішна, як темна ніч... Але автор ніби залишає шматочок надії. Вона, надія, живе в серці дитини. Воно ще не стало таким жорстоким, як у дорослих, воно ще відгукується на красу, воно ще жадає добра, любові, злагоди і відновлення. Наполегливо звучить в цьому оповіданні думка Достоєвського "Краса врятує світ". Бредбері стверджує, що у людства є надія. І вона в дітях, психіка яких ще не спотворена прагненням руйнування і знищення. Але ж як мало залишається таких чистих душ і серед дітей. Сучасність лякає мене привидами — відлюдками, яких змалював в майбутній долі людства письменник. Не дай нам, Боже, дожити до таких часів!
ответ:Извини 3 и 4 не знаю
Объяснение:
1.Проте все ж можна знайти в наш час того, хто носить обладунки й кольчугу, а в руці тримає меч, – людей, які вподобали історичну реконструкцію. За словником, ціє сполукою називають відтворення матеріальної і духовної культури певної епохи чи регіону із використанням археологічних, образотворчих і письмових джерел. Як хобі таке явище виникло порівняно недавно – років 20 тому.
Щоб не виглядати голослівною у розповідях про сучасних лицарів, я вкрала трохи часу в одного з ужгородських реконструкторів – Романа Кочута, який і пояснив мені особливості цього захоплення. Сам він разом із молодшим і старшим братами займаються історичною реконструкцією близько 2 років – дають показові виступи-поєдинки на масових заходах, як, наприклад, «Рататуй» чи «Студентська весна».
2.Леді Ровена сентиментальна і ранима, відчуває глибокі й щирі почуття. На турнірі, покладаючи на голову переможця вінок, вона дізналася в лицарі Айвенго, і «з грудей її вирвався слабкий крик. Однак вона опанувала себе і, вся тремтячи від нестримуваний хвилювання, примусила себе витримати роль до кінця». До того ж Ровена постійна в своїх почуттях. Вона щиро любить «друга дитинства» і турбується про нього. Саме сльози розжалобили де Брас, змусивши його відступитися від своїх підлих намірів, коли вона «підняла стислі руки до неба і вибухнула гіркими сльозами».
ответ:Извини 3 и 4 не знаю
Объяснение:
1.Проте все ж можна знайти в наш час того, хто носить обладунки й кольчугу, а в руці тримає меч, – людей, які вподобали історичну реконструкцію. За словником, ціє сполукою називають відтворення матеріальної і духовної культури певної епохи чи регіону із використанням археологічних, образотворчих і письмових джерел. Як хобі таке явище виникло порівняно недавно – років 20 тому.
Щоб не виглядати голослівною у розповідях про сучасних лицарів, я вкрала трохи часу в одного з ужгородських реконструкторів – Романа Кочута, який і пояснив мені особливості цього захоплення. Сам він разом із молодшим і старшим братами займаються історичною реконструкцією близько 2 років – дають показові виступи-поєдинки на масових заходах, як, наприклад, «Рататуй» чи «Студентська весна».
2.Леді Ровена сентиментальна і ранима, відчуває глибокі й щирі почуття. На турнірі, покладаючи на голову переможця вінок, вона дізналася в лицарі Айвенго, і «з грудей її вирвався слабкий крик. Однак вона опанувала себе і, вся тремтячи від нестримуваний хвилювання, примусила себе витримати роль до кінця». До того ж Ровена постійна в своїх почуттях. Вона щиро любить «друга дитинства» і турбується про нього. Саме сльози розжалобили де Брас, змусивши його відступитися від своїх підлих намірів, коли вона «підняла стислі руки до неба і вибухнула гіркими сльозами».
Моє враження від новели Рея Бредбері "Посмішка"
Коли я читаю новели Рея Бредбері, у мене виникає якесь тяжке відчуття. Він спонукає мене замислюватися над багатьма проблемами нашого земного існування і майбутнім планети Земля та її "хазяїв". Письменник, намагаючись уявити майбутнє планети людей, настроєний дуже песимістично. Людство, з точки зору Бредбері, само собі вкорочує життя, гублячи свій дім, руйнуючи красу Землі, маленького куточку Всесвіту, створеного Богом для щастя людини.
Поринаючи з перших рядків в зміст новели, відчуваєш жах. Планета спотворена останньою війною. Міста зруйновано, доріг немає, земля пересичена радіоактивними брудом так, що вночі світиться. Люди в якомусь лахмітті, брудні. Вони ненавидять своє минуле, ненавидять і теперішнє. У них нема майбутнього. Що ж у них залишилось? Тільки якісь сумнівні дикі радощі доруйнувати те, що залишилося від цивілізації. Люди з ранку займають чергу, щоб плюнути на відстані в картину "Мона Ліза", яку тримають поліцейські і слідкують за тим, щоб в неї не кидали камінням.