Нервову систему людини умовно підрозділяють на центральну і периферичну. До центральної нервової системи (ЦНС) відно¬сять головний і спинний мозок, до периферичної (ПНС) — паргі нерви, що відходять від головного і спинного мозку, це спинномозкові та черепні нерви з їх корінцями, їх гілки, нервові закінчення й ганглії або нервові вузли, які утворені тілами нейронів.Нервову систему за функцією також умовно підрозділяють на дві частини: соматичну(анімальну) і вегетативну (автономну). Соматична нервова система іннервує головним чином тіло, поперечносмугасті, або скелетні м'язи, шкіру, забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем Вегетативна (автономна) нервова система іннервує всі нутрощі, залози, у тому числі й ендокринні, гладкі м'язи органів і шкіри, судини і серце, а також забезпечує обмінні процеси у всіх органах і тканинах.
Всю боль утраты, невосполнимой потери, горя, которое испытал М.Лермонтов после известия о смерти Пушкина, выразил он в стихотворение «Смерть Поэта. Каждая строфа — почти крик горя, ненависть к убийце (Лермонтов не сомневался в том, что произошло убийство), жажда справедливости и вера в то, что эта справедливость восторжествует. Однако царь не вмешался в эту ситуацию, а русская аристократия приняла сторону убийцы, видя в этой истории банальную любовную ситуацию. Однако Лермонтову было ясно, что без поддержки высшего света и его молчаливого одобрения Дантес не решился бы на убийство. В этой национальной трагедии есть конкретный убийца Дантес, но есть и общественное мнение, которое способствовало убийце. К своему стихотворению Лермонтов дописал постскриптум, который придал политическую окраску произведению. К двум темам — скорби по утрате гениального поэта России, призыву к отмщению — добавилась еще одна — ответственность высшего света и его явная вина в смерти поэта. Намеки переросли в прямое обвинение царю и свету, приобрели адресатов: «надменные потомки известной подлостью прославленных отцов», «вы, жадною толпой стоящие у трона, Свободы, Гения и Славы палачи!» От обвинений Лермонтов перейдет к прямым угрозам всем виновникам гибели Пушкина: «Но есть и божий суд, наперсники разврата! Есть грозный суд: он ждет; Он недоступен звону злата». Постскриптум разошелся в списках, один из которых попал к царю с припиской «воззвание к революции». В стихах поручика Лермонтова Николай I увидел прямое покушение на устои самодержавной власти, этого он не мог простить ни Пушкину, ни Лермонтову…
Нервову систему людини умовно підрозділяють на центральну і периферичну. До центральної нервової системи (ЦНС) відно¬сять головний і спинний мозок, до периферичної (ПНС) — паргі нерви, що відходять від головного і спинного мозку, це спинномозкові та черепні нерви з їх корінцями, їх гілки, нервові закінчення й ганглії або нервові вузли, які утворені тілами нейронів.Нервову систему за функцією також умовно підрозділяють на дві частини: соматичну(анімальну) і вегетативну (автономну). Соматична нервова система іннервує головним чином тіло, поперечносмугасті, або скелетні м'язи, шкіру, забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем Вегетативна (автономна) нервова система іннервує всі нутрощі, залози, у тому числі й ендокринні, гладкі м'язи органів і шкіри, судини і серце, а також забезпечує обмінні процеси у всіх органах і тканинах.