Question

У мене не було сумніву жодного разу протягом останніх років як в цьому разі бути, і у дітей теж не було сумніву. Запізнився сніданок. Я дав гудок рівно о 8-й годині. Багато хто з дітей біжить, деякі ще тільки починають снідати. Я приходжу до їдальні і кажу – сніданок закінчено. Я дуже добре розумію, що я їх залишаю без сніданку і прекрасно знаю, що й фізично це не добре, і як хочете. Проте у мене ні разу сумнівів не було. Якби я зробив так з колективом, що не почуває краси дисципліни, мені б хто-небудь сказав: -Що ж, ми голодні будемо? Мені ніхто ніколи не говорив таких речей. Всі прекрасно розуміють, що треба так зробити і те, що я можу ввійти і вимагати, показує, що я довіряю колективу, вимагаючи, щоб і він не снідав. Якось почали до мене звертатись чергові, кажучи, що діти затримуються в спальнях і не поспішають приходити до їдальні, спізнюються на сніданок. Я ніколи не порушував з цього ніяких теоретичних міркувань і нікому нічого не говорив. Я просто підходив до їдальні другого дня і починав розмовляти з ким-небудь, хто стояв поруч, в зовсім іншій справі, і всі 100-150 чоловік, які запізнювались, звичайно старші вихованці, ідучи зі сходів, не повертали до їдальні, а йшли прямо на завод: «Здраствуйте, Антоне Семеновичу!». І ніхто не покаже виду, що спізнився на сніданок. Тільки ввечері іноді скаже: -Ну ви нас сьогодні! 1) Проаналізуйте запропоновану ситуацію з погляду реалізації певних принципів виховання.
2) Якою мірою такі заходи сприяють формуванню у вихованців певних якостей?
3) Обґрунтуйте свої відповіді.