Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
862 год — Легендарное призвание варягов во главе с Рюриком на Русь. Начало русской государственности.
882 год — Захват князем Олегом Киева. Начало консолидации Древнерусского государства.
882-912 года — Княжение Олега в Киеве.
907 год — Поход князя Олега на Константинополь.
911 год — Договор Руси с Византией.
941, 944 года — Походы князя Игоря на Константинополь, договоры Руси с Византией.
964-972 года — Походы князя Святослава.
978/980-1015 года — Княжение Владимира Святославича в Киеве.
988 год — Древнерусское государство принимает христианство восточного (византийского) обряда.
1016-1018 года и 1019-1054 года — Княжение в Киеве Ярослава Мудрого.
XI век — Русская Правда («краткая редакция»).
1097 год — Любечский съезд князей.
1113-1125 года — Княжение в Киеве Владимира Мономаха.
1125-1132 года — Княжение в Киеве Мстислава Великого.
Начало XII века — Создана «Повесть временных лет».
XII век — Русская Правда («пространная редакция»).
1147 год — Первое упоминание Москвы в летописях.
1185 год — Поход Игоря Святославича на половцев.
1223 год — Битва на реке Калке.
1237-1241 года — Завоевание Руси ханом Батыем.
15 июля 1240 года — Невская битва.
5 апреля 1242 года — Ледовое побоище.
1242-1243 года — Образование улуса Джучи (Золотой Орды).
1325-1340 года — Княжение Ивана Калиты в Москве.
1327 год — Антиордынское восстание в Твери.
1359-1389 года — Княжение Дмитрия Донского.
11 августа 1378 года — Битва на реке Воже.
8 сентября 1380 года — Куликовская битва.
1382 год — Разорение Москвы ханом Тохтамышем.
1389-1425 года — Княжение Василия I.
1395 год — Разгром Золотой Орды Тамерланом (Тимуром).
15 июля 1410 года — Грюнвальдская битва.
1425-1453 года — Междоусобная война в Московском княжестве.
1425-1462 года — Княжение Василия II Тёмного.
1448 года — Установление автокефалии Русской православной церкви.
1462-1505 года — Княжение Ивана III.
1478 год — Присоединение Новгородской земли к Москве.
1480 год – Стояние на Угре. Стоянием русских и ордынских армий на Угре закончилось ордынское правление. Русское государство обрело независимость.
1485 год — Присоединение Великого княжества Тверского к Москве.
1497 год — Принятие общерусского свода законов — Судебника Ивана III.