Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
1 вариант надеюсь 10 слов просто не считала
древних времен дома на Руси строили из дерева. Чаще всего из сосны, лиственницы, кедра.
Изба состояла из одного помещения с большой русской печью. Перед входом в избу всегда строили сени - рубленая или дощатая пристройка с крыльцом. Крыльцо было высокое, не меньше 4-6 ступеней. Сени не давали холоду сразу идти в избу.
Вход в дом был низкий, с высоким порогом. Так строили для того, чтобы сохранялось тепло зимой, когда дверь открывали.
В избе справа или слева от входа стояла большая печь. Она отапливала избу, в ней готовили еду, пекли хлеб, грели воду. На печи лежали, согревались от холода, лечились от болезней. От печи к противоположной стене над дверями строили полати. Это такой деревянный настил или большая полка, на которой могли лежать несколько человек. На полатях спали зимой дети, там было очень тепло.
Избу старались строить окнами на юг, чтоб было светлее и теплее. Место от дверей до границы печи считалось грязной половиной, а дальше к окнам "чистой". На грязной у печи могли лежать дрова, здесь же замешивали корм скоту. На чистой половине от входа шли большие широкие сплошные лавки. А них сидели и можно было прилечь. Угол избы напротив дверей назывался "красным". Здесь была "божница" - висели или стояли иконы, украшенные вышитыми полотенцами, висела лампада, лежали книги. Тут же стоял большой стол, за котором ели и делали чистую работу.
Печь ставили устьем к входящим в двери или к окнам на улицу.
Над окнами по всем стенам делали полки, на которых стояла домашняя утварь: горшки миски, чашки, корзинки, кузовки. Хозяйская кровать украшалась белыми "подзорами" - вязаными крючком или вышитыми нижними краями простынями, на которой не спали, а стелили для красоты. Наволочки тоже старались вышить или вставляли вязаные " " - полоски ручных кружев.
В старину все делали своими руками: одежду, обувь, посуду, емкости для воды, для грибов и зерна. Долгими зимними вечерами при свете лучин трудились крестьяне для обустройства быта
2 вариант тут уже их может не быть ну если что просто замените их на устаревшие
В старинной русской избе.
Любая изба начинается с дверей. Но в русской избе пройдя первые двери человек попадает не в жилое помещение, а на крыльцо. Часто крыльцо является самой красивой частью старинной избы. Оно украшается резными наличниками, резьбой по дереву, фигурками.
После крыльца могут идти сени, но может сразу быть вход в избу.
Войдя в старинную избу, мы видим довольно низкие потолки, чтобы помещение было проще отапливать и огромную печь, которая занимает большую часть первой комнаты, уголка. Печь украшена изразцами, а труба покрашена белой известью. Наверху печи есть специальная лежанка, полати, на которых можно лежать и греться, поджав ноги.
Поперек потолка избы идет огромная деревянная балка, на которой развешена различная кухонная утварь и прочие нужные в быту предметы. Эта балка делит дом на две половины - черную и чистую.
Зайдя на чистую половину мы сразу обращаем внимание на красный уголок. Там на стене висят иконки, стоят свечи, а на полу стоит накрытый красивой скатертью стол.
Вокруг стены стоит несколько лавок и сундуков для хранения вещей, которые также использовали как спальные места.
Все в старинной избе кажется продуманным и рациональным. Это именно жилище, место отдыха и принятия пищи, защита от холода и жары. И при этом в старинной избе всегда очень уютно.