Відповідь:
Творчість Джонатана Свіфта припадає на той період, коли в літературі активно відбувалося переосмислення минулого досвіду і зародження нових ідей. У житті письменникові часто доводилося зустрічатися із слабкістю, обмеженістю, підлотою і брехливістю, що викликало у нього різку критику і засудження, які він відображав в своїх творах. У Свіфта часто переплітаються реальність і фантастика, легкий гумор і відкрите обурення.
Вищим досягненням письменника, своєрідним підсумком всієї його попередньої творчості став роман «Мандри Гулівера». У ньому ми зустрічаємо сатиричний опис англійських вдач і звичаїв, критику політичного устрою і форм правління, пародію на ученість і релігійність Змінний зовнішній вигляд фантастичних країн, які відвідує Гулівер, підкреслює незмінність внутрішньої суті вдач і звичаїв, виражених одним і тим же колом висміюваних пороків. Щоб створити ілюзію реальності подій письменник вводить в твір описи морських подорожей, пригодницьку атмосферу. Ілюзія правдоподібності служить прикриттям іронії Свіфта, що непомітно надіває на свого героя різні маски, змінні згідно із завданнями сатири. За до казкових і фантастичних мотивів автор багато в чому підсилює дію пародії. Весь текст роману Свіфта наповнений алегоріями, натяками, прихованими і явними цитатами. Натяки, каламбури, пародії постійно переплітаються, створюючи єдину картину, яка виражає сміх автора в найширшому діапазоні, — від жарту до суворого обурення. Гулівер - герой роману Джонатана Свіфта «Подорож в деякі віддалені країни світу Лємюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів» (1726 р.). Роман Свіфта написаний в традиції меніппеї, в якій абсолютна свобода сюжетної вигадки мотивується «ідейно-філософською метою — створювати виняткові ситуації для провокації і випробування філософської ідеї — слова, правди, втіленої в образі мудреця, шукача цієї правди» (М.М.Бахтін). Вмістом меніппеї стають не пригоди конкретного героя, а перипетії самої ідеї. Така постановка питання дозволяє побачити глибоку внутрішню цілісність як образу самого Гулівера, так і твору в цілому.
На перший погляд в романі Свіфта чотири різних Гулівера. Перший — в Ліліпутії. У цій країні він великий і могутній, як дійсний герой, і втілює все краще, що є в людині: розум, красу, потужність, милосердя.
Другий — в Бробдінгнезі. У країні велетнів Гулівер - постійний герой комічних ситуацій. Він виконує функції королівського блазня, забавного вченого ліліпута. Вислухавши розповідь Гулівера про політичний і соціально-економічний устрій Англії, король Бробдінгнега робить висновок, що «більшість ваших співвітчизників є виводком маленьких огидних плазунів, найзгубніших зі всіх, які будь-коли повзали по земній поверхні». Третій — байдужий і спокійний гач, що акуратно фіксує божевілля, потворність, збочення, які бачить в літаючому королівстві Лапута, країні Бальні-барбі і у Великій Академії її столиці Лага-до, на острові некромантій Глаббдобдріб, в королівстві Лаггнегт, де знайомиться з вічно безсмертними струльдбругами.
Четвертий - це Гулівер з країни гуїнгнгнмів (розумних коней) і йеху (здичавілих нащадків пари англійців, що попали на острів в результаті корабельної аварії). Тут Гулівер - трагічно самотня і ненависна собі людина. А бути людиною — означає належати до роду огидних йеху, що славляться своєю ненажерливістю, похіттю, лінню, злістю, брехливістю і тупістю. Ці різні Гуллівери є іпостасі єдиного образу. Герой твору, написаного в меніппейній традиції, - людина ідеї, мудрець - поставлений автором в ситуації зіткнення зі світовим злом в самих граничних його виразах. Все, що бачить в своїх подорожах Гулівер, служить Свіфту для випробування ідеї, а не характеру. Гулівер - це нормальна, розумна, морально здорова людина, яку автор відправляє в подорож по світу безумства, абсурду, брехні і насильства. Саме по відношенню до Гулівера розкривається людська природа: неприваблива і така, що викликає відразу у будь-якої розумної істоти. Гулівер шукав на шаленому світі місце, в якому могла б знайти спокій гідна людина. І Свіфт приводить свого героя в утопічну країну гуїнгнгнмів, але сам же повертає його назад в Англію, бо на шаленому світі не може існувати суспільство, влаштоване на розумних початках. А це означає, що Гулівер повинен повернутися додому: розумні коні виганяють героя. Історія Гулівера - це історія людини, що намагалася змінити людей і їх світ словом правди.
У результаті Гулівер змушений визнати, що «йеху є породою тварин, зовсім не здібною до виправлення шляхом повчань і прикладів. Ось вже шість місяців пройшло з часу появи моєї книги, а я не лише не бачу кінця всіляких зловживань і пороків, але і не чув, щоб моя книга виробила хоч би одну дію, відповідну моїм намірам». Гулівер відмовляється від «безглуздої затії реформувати породу йеху» і знаходить втіху лише на стайні, в тривалих бесідах зі своїми жеребцями.
Пояснення:
Прочитайте і виберіть головні речення і ось вам твір
Олександр Архипенко
Скульптор і художник, один з основоположників кубізму у скульптурі, який вплинув на розвиток мистецтва 20-го століття, народився у Києві. Його вважають американським митцем, проте сам Олександр Архипенко ніколи не відхрещувався від свого коріння.
Внесок Архипенка у розвиток скульптури як мистецтва величезний. Саме він ввів поліхромію – використання у скульптурі різних матеріалів та кольорів, він уперше створив рухомі композиції та скульптури, які освітлювалися зсередини.
Архипенко підкорив порожній простір скульптури, ставши новатором і в цьому. У його скульптурах цей простір ставав матеріалом.
Подобно зерновым культурам, животноводство распространено почти повсюду, причем в структуре угодий луга и пастбища занимают в три раза больше земель, чем пашня. Основную часть животноводческой продукции дают страны умеренного пояса.
География мирового животноводства в первую очередь определяется размещением скота. При этом ведущую роль играют три отрасли: разведение крупного рогатого скота, свиноводство, овцеводство.
Контрасты в развитии животноводства в развивающихся и развитых странах еще больше, чем в земледелии.
В большинстве развивающихся стран животноводство — второстепенная отрасль. В развитых же странах животноводство преобладает над земледелием и отличается интенсивным типом ведения хозяйства. Индустриализация, улучшение кормовой базы и успехи и селекционной работы позволили развитым странам добиться огромных успехов в увеличении продуктивности животноводства. В связи с тем, что животноводство в них сталкивается с теми же проблемами, что и земледелие — перепроизводством продукции, проводится политика сдерживания и сокращения производства.
Отрасли животноводства
В состав отрасли животноводства входит несколько подотраслей:
скотоводство (разведение крупного рогатого скота);
свиноводство;
овцеводство;
птицеводство;
коневодство;
оленеводство;
пушное звероводство;
пчеловодство.
Главными из них являются: скотоводство, свиноводство, овцеводство и птицеводство.
Скотоводство
Значение разведения крупного рогатого скота (1,3 млрд. голов) в том, что эта подотрасль дает почти все молоко и более 1/3 мяса.
В целом можно сказать, что молочное направление наиболее характерно для густонаселенных районов Европы и Северной Америки (в лесной и лесостепной зонах умеренного пояса).
Мясомолочное скотоводство распространено как в районах умеренного пояса с интенсивным сельским хозяйством, так и в более засушливых районах, хуже обеспеченных трудовыми ресурсами. Мясной скот разводят преимущественно в более засушливых районах умеренного и субтропического поясов.
Свиноводство
К самым динамичным отраслям животноводства относится свиноводство (более 0,8 млрд. голов). Успехи в свиноводстве были столь ощутимы, что свинина теперь дешевле говядины. Свиноводство возможно повсюду. В мусульманских странах свиноводство практически отсутствует по религиозным соображениям. Обычно данная отрасль находится вблизи густонаселенных областей, а также районов интенсивного картофелеводства и свекловодства. Почти половина мирового поголовья свиней приходится на Азию, прежде всего на Китай.
Овцеводство
Овцеводство (1,2 млрд. голов) преобладает в странах и районах, обладающих обширными пастбищами. При этом тонкорунное овцеводство чаще всего встречается в районах с более засушливым климатом и ведется в условиях степных и полупустынных пастбищ. Полутонкорунное, мясошерстное овцеводство преобладает в районах, лучше обеспеченных влагой и обладающих более мягким климатом. Крупнейшая в мире область овцеводства — степные районы Австралии.
Торговля и производство в отрасли животноводства
Экономически развитые страны значительно опережают развивающиеся по абсолютным показателям производства животноводческой продукции. Это связано с более низкой продуктивностью животноводства в странах Азии, Африки и Латинской Америки. Достаточно сказать, что на них приходится лишь 25 % мирового производство говядины и 14 % производства молока.
Международная торговля продуктами животноводства
Продукты животноводства и живой скот
Главные страны — экспортеры
Говядина и телятина
Австралия, ФРГ, Финляндия, Новая Зеландия, Ирландия, Нидерланды, США, Венгрия
Свинина
Нидерланды, Бельгия, Дания, Канада, Венгрия
Баранина
Новая Зеландия, Австралия, Великобритания
Мясо птицы
Франция, США, Нидерланды, Бразилия
Шерсть
Австралия, Новая Зеландия, Аргентина, Уругвай, ЮАР
Крупный рогатый скот
Бразилия, Аргентина, Мексика
Свиньи
Эфиопия, Китай, Нидерланды, Канада
Овцы и козы
Австралия, Турция, Сомали, Эфиопия
Душевые показатели производства продуктов животноводства в экономически развитых странах, как правило, во много раз выше. Особенно выделяются небольшие страны с высокоинтенсивным животноводством (Новая Зеландия, Нидерланды). Но высокие душевые показатели могут быть и в странах с более экстенсивным животноводством и с меньшим населением (например, Австралия).
Таблица наглядно характеризует международную торговлю продуктами животноводства. Из нее видно, что ведущие позиции в торговле занимают экономически развитые страны, они выступают в роли главных экспортеров мясопродуктов и шерсти.
Доля развивающихся стран несколько выше в торговле живым скотом.