1)
Жан-Жак Руссо Жан-Жак Руссо́(28 червня 1712 — 2 липня 1778) — французький філософ -просвітник, письменник, композитор. Жан-Жак вважав закон виразом загальної волі. Він повинен був захистити представників суспільства від уряду. Руссо запропонував людям самостійно приймати закон, тим самим контролюючи поведінку влади. Завдяки Жан-Жаку Руссо створили референдум, скоротили терміни депутатських повноважень, ввели народну законодавчу ініціативу, обов'язковий мандат. «Мудрий законодавець починає не з видання законів, а з вивчення їх придатності для даного» «Бачити несправедливість і мовчати - це значить самому брати участь в ній.
2)
Клод Адріан Гельвецій Клод Адріан Гельвецій (31 січня 1715 — 26 грудня 1771) — французький літератор і філософ — матеріаліст утилітарного напрямку; ідеолог французької буржуазії епохи Просвітництва. Один з представників французьких матеріалістів ХУШ ст. Клод Андріан Гельвецій виступав за політичні свободи, рівність всіх перед законом, висував гасла свободи слова, друку, думки і совісті. К. Гельвецій вважав, що суспільне благо – вищий закон, однаково обов'язковий для всіх, але водночас закон може бути порушений, якщо не відповідатиме вищим інтересам народу.
3)
Дені Дідро Дені Дідро (5 жовтня 1713 — 31 липня 1784) — французький філософ та енциклопедист епохи Просвітництва. В основі соціально політичного вчення Дені Дідро лежить ряд положень теорії природного права. Основне в теорії - поняття природи людини. Державна влада виникає як продукт суспільного договору, що люди укладають між собою, щоб забезпечити своє щастя, що дає суспільству можливість створення організованої політичної форми. Суспільний договір не позбавляє людей їх природної свободи і рівності. Людина лише частково передає державі свою природну незалежність з метою забезпечення інтересів і об' єднання волі та сили всіх. Державна влада базується на волі народу-суверена, тоді як правителі та царі всього лише її тримають.
Объяснение:
думаю з трьох вибереш
В письме к П. С. Попову он так описывает творческий процесс работы над «Мертвыми душами»: «И я разнес всю поэму по камням. Буквально в клочья. В Прологе действие происходит в трактире в Петербурге или в Москве, где Секретарь опекунского совета дал случайно Чичикову мысль купить и заложить покойников (загляните в т. I, гл. XI). Поехал Чичиков покупать и совсем не в том порядке, как в поэме. В картине десятой, называемой в репетиционных листках «камеральной», происходит допрос Селифана, Петрушки, Коробочки и Ноздрева, рассказ про капитана Копейкина, отчего прокурор умирает. Чичикова арестовывают, сажают в тюрьму и выпускают (полицмейстер и жандармский полковник), ограбив дочиста. Он уезжает».
Владимир Иванович был в ярости. Был великий бой, но все-таки в этом виде пьеса пошла в работу, которая продолжалась около двух лет.
Со многими решениями Станиславского Булгаков был согласен и даже восхищался ими, о чем писал Константину Сергеевичу. Так, его восхищало суждение о Манилове: «Ему ничего нельзя сказать, ни о чем спросить — сейчас же прилипнет».
В процессе работы Станиславского над пьесой нарастало сценическое действие. Выпала роль Первого, сокращены одни, изменены другие сцены. Возник театральный вариант комедии. Премьера состоялась 28 ноября 1932 года. В ней приняли участие такие знаменитые актеры, как Топорков, Москвин, Тарханов, Леонидов, Кедров. Он выдержал сотни представлений, стал классикой русского драматического искусства.
Как пишет современный исследователь жизни и творчества М. А. Булгакова В. В. Петелин, «Булгаков создал самостоятельное произведение, яркое, сценическое, многие актеры с упоением отдавались игре, потому что, как говорилось, роли были «играбельными», были индивидуальные сцены, были массовые, где были заняты десятки актеров и актрис... Так что театр торжествовал свой успех. И вместе с тем в пьесе «все из Гоголя, ни одного слова чужого», не раз утверждал сам Булгаков, а исследователи лишь подтвердили истинность его слов».