Адамның немесе сенікі
Адамның қалаған нәрсеге қол жеткізе алмауының себебі көбінесе жағдайлар емес, сонымен қатар мүмкіндіктерімізден толықтай пайда көруге кедергі жасайтын ішкі сеніміміз.Адамның мүмкіндіктері іс жүзінде шектеусіз.Ия,сіз өзіңіз қалаған нәрсеге ие бола аласыз:денсаулық, бақыт,мансап және т.б
Біздің қабілеттеріміз қайда жасырулы? Әрқайсымыздың ішімізде деп ойлаймын.Бұл - біздің миымыз. Ғалымдар дәлелдегендей,тіпті ең танымал ойшылдар оны 25% ғана пайдаланады екен.Қалған 75% қолданылмайды.Миымыздың көп қорын қолдану мүмкіндігі бізге не береді? Сіз таңқаларсыз, бірақ бұл адамды құдіретті етеді.
Миымыз біздің ойлау процестерімізді басқарғандықтан,мұнда әртүрлі деструктивті ойлар мен теріс көзқарастар болады.Және бұл дегеніміз,біз ішінен өзіміз қалаған нәрсеге жету мүмкіндігінен айырылып, өзіміз қалаған адам болуға кедергі жасаймыз.Біздің миымызда: "Мен ешқашан істей алмаймын ...","мен жеткілікті түрде жақсы емеспін...» және тағы басқалар сияқты ойлар бар. Бірақ тәжірибе көрсеткендей адам осындай күмәндардан айрылса,өзіның биікке қалай көтерілгенін де байқамай қалады.Бұған мысал ретінде, Гиннестің рекордтар кітабындағы көптеген атақты адамдардың іс-әрекеті.Өткен ғасырда өмір кешкен Трояны ашқан ғалым Шлиман 22 тілді білген екен. Моцарт 5 жасында симфония жазса,тас керең Бетховен өлмес классикалық музыкалық шығармалар қалдырды.Олардың құпиясы қарапайым:олар өздерінің қабілеттеріне күмәнданбаған.
Және бұл адамның физикалық қабілеттеріне де қатысты.Көпшілігіміз ауыр машина көтеру үшін жеткілікті физикалық күш сезінбейміз.Бірақ дөңгелектің астына түсіп қалған балаларды құтқаруға тырысатын аналар ауыр автомобильдерді өз күштерімен көтерген жағдайлар бар.Олар күнделікті өмірде бұны ешқашан істей алмаған еді,бірақ стресстік жағдайында баламды құтқарам деген оймен олардың барлық шектеулі көзқарастары жойылып кеткен.Осындай мысалдар өмірде өте көп.
Қорытындылай келе,біздің санамыздағы шектеулерді өзге емес,өзіміз орнатамыз.Біз өзімізді жеткіліксіз талантты, табысты,күшті, бақытты деп санамаймыз.Осындай кедергілермен күресуге,оларды керісінше ауыстыруға және осылайша қажетсіз кедергілерді жоюға болады. Біз өзімізді өзіміз ғана жаратамыз және біздің болашағымыз тек өзімізге байланысты.
ДОН Кіхот Ламанчський - герой роману Мігеля де Сервантеса Сааведри «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі»; він же - Лицар сумного образу, Лицар Львів. Бідний ла-манчскій ідальго Алонсо Кихано на прізвисько Добрий, пристрасний шанувальник лицарських романів, впевнений в тому, що все описане в них правда, вирішує стати мандрівним лицарем, щоб викорінювати зло і неправду, защіщять слабких і знедолених. Вбравшись в лицарські обладунки і осідлавши стару шкапу Россінанта, Д. К. разом зі своїм вірним зброєносцем Санчо Пансой виїжджає з рідного села в пошуках пригод. Дійсність в сприйнятті Д. К. трансформується під впливом прочитаних лицарських романів. В силу цього герой потрапляє в кумедні ситуації і неприємні переробки. Д. К. приймає за гігантів вітряки, замість стада баранів бачить численне військо чарівників, заїжджий двір в його очах прекрасний замок. Зовнішній вигляд героя (худий і блідий пан в старих обладунках на худому Россінанта), який дивним чином контрастує з зовнішністю товстого жартівника Санчо, а також дивна поведінка і неймовірні вчинки Д. К. викликають сміх у оточуючих і приносять йому славу божевільного. Д. К. вважає, що світ зачарували злі чарівники, «щоб огортати мороком і перетворювати на ніщо подвиги праведників і висвітлювати і звеличувати діяння грішників». Покликання героя - боротися з цими чарівниками. Д. К. бачить небезпеку і ворога там, де їх насправді немає, а вираз «боротися з вітряними млинами» стало синонімом безглуздих і безглуздих дій. Вчинки героя часто призводять до зворотного результату. Так, наприклад, лицар намагається врятувати пастушка Андреса від побоїв господаря, але після того як Д. К. їде, розсердився господар б'є хлопчика до напівсмерті. В нестримному прагненні до справедливості Д. К. звільняє каторжників, засуджених на галери, але, отримали свободу, вони побивають камінням свого визволителя. Бажаючи зробити добру справу, Лицар сумного образу тільки завдає шкоди, і в цьому сенсі Д. К. можна назвати негативним героєм. Розмірковуючи про літературу, вихованні, правителях, свободу, війну і мир він виступає як мислитель-гуманіст. Образ Д. К. змінюється протягом роману. У другому томі з героєм відбувається дивна метаморфоза: Д. К. прозріває і дійсність постає перед ним такою, яка вона є. У той же час навколишні, заражаючи божевіллям Д. К. і потураючи його дивацтв, намагаються обдурити Лицаря Сумного Образу. ..Узнав про існування печери Монтесиноса, одному з тих місць, з якими пов'язано безліч народних переказів і легенд, Д. К. бажає проникнути туди. Після його явно вигаданого розповіді про незвичайну подорож по зачарованому світу, виявленому в печері, створюється враження, що сам Д. К. обманює навколишніх і лише надягає на себе маску божевілля. Пригоди Д. К. закінчуються, коли його мрія про незвичайний пригоді стає відчутною реальністю і бакалавр Самсон Карраско, переодягнений в Лицаря Білій Місяця, перемагає героя в поєдинку. Д. К. повертається в Ламанчі. Перед смертю він відрікається від своїх лицарських діянь і визнає, що був божевільний. Д. К. вмирає, оплакуване своїми друзями і близькими. Складність і багатогранність образу Д. К. знаходять відображення в його промові - він наслідує мови лицарських романів. Д. К. виступає як гуманіст - викривач соціальних пороків, демонструючи неабиякі здібності оратора і прекрасне знання предмета. Оцінки образу Д. К. змінювалися в різні історичні епохи.
