Термін Середні віки з’явився в 15 столітті серед італійських гуманістів. Так вони називали епоху, що відокремлює від них часи класичної стародавності (античності). Термін закріпився. Не існує чітких хронологічних меж цієї епохи. Найпоширеніша версія: V-те століття (загибель Римської імперії) та XV століття, початок Відродження. Своєї кульмінації середньовічне мистецтво досягло у 12—13 столітті. У цей час його найвагомішими досягненнями стала готична архітектура (Собор Паризької Богоматері), лицарська література, героїчний епос. Згасання середньовічної культури і перехід її в якісно нову стадію — Відродження (Ренесанс) — проходить в Італії у 14 столітті, у решті країн Західної Європи — у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів, творів Августина Блаженного, переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року). Зародження і розвиток літератури Середньовіччя визначається трьома основними факторами: традиціями народної творчості, культурними впливами античного світу і християнством.
Класифікація середньовічної літератури
У кожної людини може бути різний склад сім'ї, можливо, хтось живе під опікою близьких або родичів. По-різному можуть складатися і відносини між членами сім'ї. Добре, коли Молодші поважають дорослих членів сім'ї, а дорослі — Молодші. Розуміють один одного, радіють успіхам, обговорюють проблеми, шукають шляхи їх вирішення. Відносини в таких сім'ях сприяють здоров'ю.
Однак іноді в сім'ї виникають непорозуміння. Наприклад, через те, що дорослі контролюють кожен вчинок молодших членів сім'ї. Іноді, навпаки, приділяють їм мало уваги. Підлітки можуть занадто різко реагувати на такі ситуації.Поліпшити відносини до доброзичливе спілкування, взаємні поступки, вміння слухати один одного. Якщо спокійно, не підвищуючи голосу, пояснити свою думку, оточуючі краще зрозуміють її. Взаємна до в домашніх справах, щирий інтерес до справ близьких, спокійне висловлювання і дотримання порад сприятиме подоланню непорозумінь.
Небом посеянные места
Богом целованные в уста,
Храмы под синим небом стоят,
Колоколами своими звонят
Этот волшебных миров перезвон
Нас приглашает в сказочный сон
По поднебесным просторам земли
Манят, и манят и манят они...
И мы уходим, забыв про печаль
Бремени, сбросив тугую вуаль
И воспарив над земной суетой,
Мы наслаждаемся сказкою той
Стоит лишь смолкнуть колоколам
Вновь бытиё возвращается к нам
Давит на плечи обузою дня...
Колокола! Заберите меня!