Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст
Каждый из нас ставит себе определённые рамки при выполнении чего-либо. Кто-то готов рискнуть и совершить нечто большее, чем мог раньше. Всё зависит от его Именно поэтому в центре внимания автора текста поднимается проблема безграничности человеческих возможностей. По мнению Д. Гранина существует ряд причин, по которым люди не выявляют до конца свои истинные Например, незнание самого себя приводит к боязни рискнуть и претворить что-то значимое в жизнь, или же в предложениях 8-9 автор указывает на то, что не совершённые ошибки также ограничивают пределы наших возможностей. Человек сам создаёт себе границы, постоянно опасаясь чего-то, однако если он позволит себе ошибиться, то он сможет вновь попробовать и исправиться, тем самым совершенствуя самого себя. Именно избавление от сомнений и страхов может привести к увеличению вариаций своих возможностей.
По словам автора, «каждый может куда больше, чем ему кажется, — он и смелее, чем он себя считает, и выносливее, и сильнее, и при Большинство людей недооценивают себя и перестают идти к чему-то большему, считая, что уже достигли максимума, но если же каждому дать волю своим истинным силам, то результат удивит, так как он будет превосходить всё сделанное раньше.
Источник: https://www.kritika24.ru/page.php?id=77416
Объяснение:
