Реалізм в архітектурі був виразним, нескладним, без вигадливих форм і зайвих деталей, з опорою на природну красу і натуральність. Застосовувався загалом у будівлях міського призначення: заводських, фабричних, житлових. У напрямі будівництва нових типів споруд і житлових комплексів розвивається архітектура Франції, де починають використовувати нові матеріали: скло, сталь, залізо, пізніше — залізобетон.
В архітектурі того часу міцно переплелися споруди різних стилів, серед яких: неороманський, єгипетський, грецький, неогрецький, чиказька школа, американський ренесанс. Приклади застосування декількох стилів в одній споруді зустрічалися досить часто.
Найбільшого поширення реалізм набув в радянській архітектурі. Видатні архітектори радянського часу, які працювали у декількох стилях: К. Алабян, В. Гельфрейх, Г. Гольц, О. Душкін, Й.Лангбард, М. Мінкус, Л. Поляков, Л. Руднєв, П. Федоровський, І. Фомін, О. Щусєв та інші.
ответ: Основою для реалізму була проблема взаємин людини і середовища впливу соціально-історичних факторів на формування духовного світу людини.
Характерні особливості реалізму в мистецтві:
* раціоналізм, правдивісь, історична конкретність;
* художня переконливість зображення типових подій і характерів у типових обставинах;
*точна відповідність реальній дійсності;
*конфліктність (драматизація);
*вільна побудова творів;
*розв"язання проблем на основі загально-людських цінностей.
Реалізм у архітектурі був виразним, нескладним, без вигадливих форм і зайвих деталей, з опорою на природну красу і натуральність. Застосовувався в основному у будівлях міського призначення: промислових та житлових, що в свою чергу сприяло використанню таких матеріалів як скло, сталь, залізо, згодом - залізобетон.
На мою думку, це було чудове поєднання різних стилів та напрямків серед яких: неороманський, єгипетський, грецький, неогрецький, чиказька школа, американський ренесанс.
Найбільшого поширення ренеанс набув у радянській архітектурі.
Скульптура реалізму характеризується гуманістичними, героїчними рисами, драманичністю і динамічністю, , увагою до реалістичності в образах.
Однією з моїх найулюбленіших витворів того часу є скульптура Е.А.Бурделя "Геракл-лучник"
Геракл Бурделя відображений в момент полювання. Незважаючи на напруженість пози рівновага підтримується, з одного боку, потужним розпором ніг, що упираються в скелю, з іншого - профільним поворотом голови, спрямованістю очей, що стежать за польотом стріли, і напруженістю рук. Його фігура абсолютно реалістична (всього десять годин позував скульптору друг Дуайен Паріго) і є уособленням потужної сили. І нам зовсім не важливо, в кого і навіщо цілиться герой, тому що автору вдалося передати рух, не порушуючи пластичної цілісності скульптури.
Характерні риси реалізму в архітектурі:
*простота і доцільність форм і компрзицій;
*поєднання елементів різних стилів та напрямків (еклектика)
* використання нових будівельних матеріалів (скло, сталь, залізо, залізобетон.
Объяснение:
Во-первых, в приватизации политические цели доминировали над экономической целесообразностью. Власть стремилась к форсированному созданию слоя собственников, который укрепил бы политический режим. Именно поэтому за бесценок «своим» раздавались предприятия и целые отрасли. Новые хозяева, не вложившие в приобретаемую собственность значительных средств, не были заинтересованы в обновлении производства.
Во-вторых, приватизация не получила всенародной поддержки. Символом равных возможностей в создании своего бизнеса, по замыслу реформаторов, должен был стать приватизационный чек — ваучер, который каждый гражданин получал бесплатно и мог свободно им распорядиться. Для определения стоимости ваучера стоимость всех подлежащих приватизации предприятий в ценах 1984 г. разделили на количество граждан. В результате ваучер оценили в 10 тыс. рублей. Их выдали всем гражданам России в конце 1992 г. До конца 1994 г. ваучеры можно было обменивать на акции приватизируемых предприятий. Однако в 1994 г. на 10 тыс. рублей можно было купить всего два килограмма колбасы. В условиях обнищания и экономической безграмотности люди либо продавали ваучеры, либо помещали их в инвестиционные фонды. Большинство этих фондов изначально создавались как мошеннические структуры и не собирались выплачивать вкладчикам никаких денег.
С конца 1995 г. начался новый этап приватизации, связанный с так называемыми залоговыми аукционами. Срочно созданные финансовые группы предоставляли правительству России кредит и получали под залог этих денег акции государственных предприятий, прежде всего топливно-энергетического сектора. Реальная цена акций многократно превышала стоимость кредитов, а сами деньги для кредитов финансовые группы получили от того же государства. Возвращать кредиты правительство не собиралось, и акции перешли в собственность «кредиторов». Естественно, участниками подобных мошеннических операций могли стать лишь люди, близкие к организовавшим эти операции чиновникам.