Объяснение:
Туберкульоз (лат. tuberculosis; або ТБ — скорочення від туберкульозна бактерія; заст. сухоти[3][4]; рос. чахотка) — поширене й у багатьох випадках летальне інфекційне захворювання з хронічним перебігом і частою багатосистемністю уражень. Трапляється як серед людей, так і серед тварин. Його спричинюють різні види мікобактерій, частіше за все Mycobacterium tuberculosis.[5] Найчастіше патологічний процес зосереджується в легенях (легеневий туберкульоз), також може уражати інші органи тіла (позалегеневий туберкульоз) — мозкові оболони, нирки, печінка, кістки, шкіра тощо. Передається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції, коли хворі на активний легеневий або гортанний туберкульоз кашляють, чхають або іншим чином виділяють слину у повітря.[6] Велика частка випадків хвороби є субклінічними і латентними. Приблизно кожна 10-та латентна інфекція прогресує до активного процесу.
Хоча більшість випадків туберкульозу спричинює Mycobacterium tuberculosis, для яких люди є основним резервуаром, і саме такий туберкульоз називають класичним, але подібне захворювання іноді породжують інші мікобактерії — M. bovis, M. africanum та M. microti, які разом з M. tuberculosis відомі як видовий комплекс Mycobacterium tuberculosis.
Класичними проявами активної туберкульозної інфекції є хронічний кашель з кровохарканням, гарячкою, нічною пітливістю і втратою ваги. Ураження інших органів зумовлює широкий спектр симптомів. Діагностування активного туберкульозу проводиться шляхом виявлення збудника і його слідів, рентгенологічними дослідженнями, найчастіше рентгенографією грудної клітки й комп'ютерною томографією. Діагностування латентного туберкульозу засноване на туберкуліновій шкірній пробі. Лікування складне і вимагає вживання декількох видів протитуберкульозних препаратів упродовж тривалого часу. Контактних людей також перевіряють і, за необхідності, лікують. Резистентність до антибіотиків є проблемою при цій хворобі, особливо у випадку мультирезистентного туберкульозу. Для попередження туберкульозу потрібно масово перевіряти людей на наявність його та проводити вакцинацію за до вакцини БЦЖ, яка створює імунітет проти зараження Mycobacterium tuberculosis.
Зарождение архитектуры в Башкортостане[1] связано с появлением в каменном веке простейших укрытий и жилищ. В качестве естественных укрытий и храмов святилищ первобытные люди на территории Башкортостана использовали карстовые пещеры (Игнатьевское святилище, Шульган-Таш). Первые жилища устраивались в расщелинах скал (Урта-Тубе) или вырубались в скале и перекрывались бревнами (Суртандинские стоянки).
В неолите здесь строили прямоугольные удлиненные дома, соединенные друг с другом переходами. В бронзовом веке (абашевская культура) строили постройки с деревянными или обмазанными глиной стенами, которые для оборонительных целей располагались по периметру поселения (Тюбяк). Для срубной культуры была типична линейная планировка домов-землянок или полуземлянок (Юмаковские поселения). Также данная планировка поселений была и в андроновской культурно-исторической общности с жилищами наземного типа и сложными пристенными сооружениями.
Среди памятников древней архитектуры Зауралья выделяются городища замкнутого типа Страны городов (Аркаим, Берсуат, Синташта и другие).
В эпоху железного века появляются укрепленные городища ананьинской, пьяноборьской и кара-абызской культур. Поселения укреплялись валами, стенами и другими сооружениями. К числу погребальных памятников, относятся курганные могильники (Баишевские курганы, Синташта, Филипповские курганы и другие). Традиционным жилищем кочевых народов Южного Урала (башкир, булгар, кипчаков и др.) была юрта — основной тип жилищ временных кочёвок. Характер использования подобных временных жилищ был продиктован сезонными кочевками. У башкир были также распространены землянки, каркасные, саманные и срубные жилищные строения.
Объяснение:
