Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єднань громадян, підприємств, посадових осіб.
Звернення адресуються органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених питань і повинно містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином. Оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.
Первые города, как известно, появились в районе плодородного полумесяца где-то 7 000 – 5 000 лет назад в южной части современного Ирака. Поселившиеся там люди первыми в мире смогли одомашнить животных и растения и перешли к оседлому образу жизни. Благодаря образующимся запасам пищи они получили возможность содержать несельскохозяйственных специалистов – ремесленников, профессиональных воинов, вождей, постепенно забирающих в свои руки власть, которой не существовало в эгалитарных собирательских общинах, и жрецов.
Именно тогда люди стали обосновываться в поселениях крупнее традиционных деревень, образуя первые города и большие сообщества с царями и жрецами во главе. Что именно послужило причиной возникновения городов, сказать наверняка сложно, однако считается, что цивилизация, города и архитектура развивались бок о бок: новым правителям и служителям культов для подтверждения их могущества требовались вместо привычных крошечных глинобитных построек внушающие трепет здания, символизирующие их силу и божественное происхождение власти. Поэтому появились храмы, дворцы, общественные строения, окруженные мощными стенами со сторожевыми башнями для защиты новых городов.
Одним из первых городов считается Эриду (Ирак) – во всяком случае, свидетельства о нем дошли до наших времен, как и зиккурат Эриду, между верхними кирпичами которого и основанием находится по крайней мере 16 разновременных строительных слоев, самый ранний датируется примерно 5 000 до н.э.
