ответ: Роль машиностроения для России :
1. Обеспечивает оборудованием все комплексы страны .
2. От машиностроения зависит развитие всех отраслей экономик.
3.Внедряются все достижения научно-технического прогресса .
4. Обеспечивает обороно страны .
5. Самый крупный комплекс страны 20% промышленного производства приходится на машиностроение .
5. 1/3 занятых в промышленности .
6. Более 50 тыс. машиностроительных предприятий.
В общем, то все чем пользуется человек — это продукты машиностроения, столовые приборы, одежда, обувь, все это создано благодаря оборудованию и станкам используемых на производстве. Без продукции машиностроения люди не могут существовать в целом, так как мы используем все что производится на заводах:
Самолеты, вертолеты, танки, ракеты, автоматы и прочее вооружение, автобусы, трамваи, метро и другой транспорт передвижения, станки, экскаваторы, бульдозеры и прочая техника, телевидение, связь, мобильные телефоны, спутники, оборудование, и т.п.
Роль машиностроения дает огромный толчок для развития других промышленных комплексов без которых бы страна скорее всего бы ушла в упадок. А если машиностроении так развито, а оно развито 21 век как не гляди, то и металлобработка тоже имеет значимость так как машиностроение и металлообработка две синергирующие между собой отрасли, от которых зависит общее положение страны.
^-^
Объяснение:
На сторінках роману „Айвенго" триває вічна боротьба добра і зла, справедливості й підступності. Людському і суспільному злу В. Скотт протиставляє вічні цінності. Письменник з великою майстерністю викриває вади й недоліки людей, але при цьому він завжди залишається об’єктивним, помічаючи в людині як добре, так і погане. Айвенго - ідеальний лицар. Пряме і переносне значення слова лицар збігаються, коли йдеться про нього. Створюючи образ Айвенго, Вальтер Скотт нагадує своїм співвітчизникам про поняття, найважливіші для благородної людини: чесність, справедливість, любов до вітчизни, вірність прекрасній дамі. В образі Айвенго втілено ті риси, які письменник хотів би бачити і у сучасних йому аристократах. Зовсім інший Бріан де Буагільбер. З’являється як сувора, тверда людина. Видно його відношення до церкви, його віра. Незважаючи на свій титул священної особи він досить вульгарно говорить про саксонську принцесу Ровену, зовсім не як духовна особа. І ми бачимо його не як позитивного персонажа. Гордий та самовпевнений, він терпить нищівний удар по самолюбству. Далі він, можливо з причини втрати авторитету, вдаряється в усі тяжкі. Він бере в полон Ревекку і просто губить голову. Він закохується в Ревеку, видна його внутрішня боротьба. Він готовий відмовитися від свого титулу, імені, він готовий кинути себе, знеславити заради своєї пристрасті. В його душі йде запекла боротьба. Ось коли перед нами постає він справжній! Пристрасна натура, сильний дух ... Але його душа вже знівечена постійною жорстокістю і насильством. Айвенго і Бріан де Буагільбер - сміливі воїни, але у творі вони протиставлені один одному. Вони суперники й вороги, які уособлюють дві різні моральні позиції.
