“Прометей” Гете аналіз
Автор – Йоган Гете
Рік написання – 1773
Жанр – вірш
Рід: лірика.
Вид: громадянська.
Тема: змалювання протистояння титана Прометея та Зевса.
Ідея: засудження тиранії та самодержавства, уславлення самопожертви та сили духу у боротьбі з деспотичною владою.
Художні засоби вірша “Прометей” Гете
– епітети: розжареним приском; заблудлі очі; паланні святім.
– риторичне звертання: вгорни небо твоє, Зевсе, імлою хмар; не знаю нікого біднішого під сонцем, ніж ви, богове!;
– риторичні запитання: хто допоміг гордість титанів мені здолать? хто від смерті мене врятував, від долі раба?; чи не ти само це звершило, серце, в паланні святім?; Тебе шанувати? Чому?.
– метафори: нещедро ви живлите данням офір і дихом молитов вашу величність; діти, дурники, повні надії; звертав свої заблудлі очі до сонця, чи нема там вгорі вуха, що скарги мої почуло б, серця, що так, як моє, пригноблених би іло; дякуючи за рятунок тому, хто спить у високості; пуп’янки мрій достигли.
– повтори: щоб мучитися, щоб ридати, щоб втішатися, щоб радіти.
– порівняння: гроза порівнюється з грою маленького хлопчика.
“Прометей” Гете композиція
Твір побудовано у формі монологу Прометея. Вірш складається із 7 строф, написаних без рими (білий вірш).
1 строфа – прохання до Зевса залишити людині її землю, її будинок, тобто, все, що їй рідне.
2 строфа висловлює зневагу до богів.
У третій та четвертій строфі згадується минуле дитинство та дитяча наївність героя.
5 строфа звинувачує Зевса у впертості, байдужості до людини.
6 строфа – Прометей загартувався, став особистістю.
7 строфа – Прометей став бунтівником, який відчуває радість від жаданої свободи.
Вірш «Прометей» — це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджуючи, що верховний небожитель — лише породження людських забобонів і страхів.
Цей вірш, як і сам Прометей, є закликом до знищення богів, протесту проти авторитетів, мертвих традицій, до самоствердження сильної духом людини та, зрештою, до піднесення людської величі.
Объяснение:
Bakitgul Bakitgul, сегодня в 10:55
Бездушие – это язва, разъедающая общество. Равнодушие к ближнему, к его горю и проблемам – вот что разъединяет людей. Равнодушный человек не на сочувствие. Он думает лишь о себе, о своем благе, а проблемы других кажутся ему мелкими и не стоящими внимания.
Bakitgul Bakitgul, сегодня в 10:54
Доброде́тель — философский и религиозный термин, обозначающий положительное нравственное свойство характера определённого человека, определяемое его волей и поступками; постоянное деятельное направление воли к исполнению нравственного закона (заповедей). Является антонимом слов «грех» и «порок».
Bakitgul Bakitgul, сегодня в 10:53
Проро́к, или прорицатель (калька с др.-греч. προφήτης) — в общем смысле, человек, заявляющий о том, что контактирует со сверхъестественными или божественными силами и служит посредником между ними и человечеством; провозвестник сверхъестественной воли.
