Агнеса народилася в Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині із Шкодера. Батько дівчинки був борцем за Албанське визволення та помер, коли малій Агнесі було всього вісім років. Після цього дівчинку виховувала лише мати, що прищепила їй віру та любов до розповідей про місіонерів. Вже у 12 років вона твердо вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнеса покинула домівку та вступила до лави місіонерської організації Сестри Лорето. Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, аби викладати її індійським дітям, Агнеса поїхала до Індії в 1929 році, де стала послушницею монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительки місіонерів. У 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом. 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза усвідомила, що її призвання – допомагати бідним, будучи однією із них.
Объяснение:
Особливості ренесансного сприйняття кохання в сонетах Шекспіра
Найбільшим надбанням епохи Ренесансу було визнання права людини на радість і щастя на землі. Людина отримала право на гідність, право на самовираження, але це не зробило людину егоїстичною, самовпевненою. Навпаки. Особистість цієї епохи, діючи в інтересах громадських, завжди виступала від себе, адже суспільне благо було особистою її потребою: Відтак говорячи від себе, Шекспір піднімався до широких узагальнень. Саме цей універсалізм почуттів робить твори Шекспіра зрозумілими широкому загалу. Не випадково сонети Шекспіра час від часу стають популярними сучасними піснями.Минули століття відтоді, як Шекспір у своїх 130 (ста тридцяти) сонетах розповів світові не тільки історію свого кохання, але й показав його красу. Кохання — то напруження, концентрація всіх душевних сил і запорука щастя й гармонії. А людина, на думку поета Відродження, має повне право бути щасливою.