Чувство Родины появляется у человека, когда он начинает осознавать себя. Родина-это та страна, где мы родились. Она для нас является самым дорогим в жизни после наших близких. При слове малая родина для одного вспоминается отчий дом в тихой деревушке, другие вспоминают дворы небольшого города, третьи вспоминают шумные улицы большого города. Мы вспоминаем свои прогулки по Зимнему лесу, посещения рощицы, пение птиц, берег знакомой речки. Мы вспоминаем об этом, когда рядом никого нет. Малая родина для каждого своя. Наша большая Родина живет в душе у каждого. Мы вспоминаем детские впечатления, свою жизнь, чувство любви к Родине захватывает нас. Как только я проезжаю по своей Родине, не обязательно по месту, где я родилась, то у меня сразу появляется хорошее настроение, забываются какие-то обиды и недоразумения, на Родине всё становится ясным и понятным. Чувство любви к Родине не дает опустеть моей душе, делает меня сильнее. Оторванный от своей Родины, человек страдает, ему надо всегда поддерживать связь со своей Родиной, интересоваться, что там происходит, что нового произошло в экономике, культуре, политике. Интересуясь судьбой своей Родины, человек поддерживает самого себя, потому что он является маленькой частичкой своей Родины, своего народа. Чувство Родины с возрастом становится ещё больше, человек все теснее ощущает свою связь с Родиной. Не чувствуя своей Родины, мы были бы похожи на роботов, механически выполняли бы свою работу. Без чувства единства со своей Родиной, без любви к ней нас нет.
Досить важливу роль у житті кожного підлітка у наш час становлять інформаційні технології, а саме : комп’ютери, телефони, GPS-навігатори, плеєра та ін. Але не кожен замислюється над мінусами цих новинок. Радіо-магнітні хвилі сильно впливають на ритм серця і тиск. А щодо комп’ютерів, то у більшості молоді, ігри викликаютьи тотальну комп’ютерну залежість. Розглянемо ж детальніше останнє питання. Зазвичай, залежність до розваг, а саме комп’ютерних ігор, виникає від недостачі спілкування із своїми однолітками, батьками, близькими. Підліток шукає вихід у так званих онлайн-розвагах, а вони ніколи йому не відмовляють. Ось тут і починає виникати хвороба, яка за лічені дні переростає у хронічну форму. Тепер людина відчуває відчуття депресії, роздратованості і порожнечі, коли поряд немає «електронного друга». Прикрим є той факт, що офіційно така хвороба як «комп’ютерна залежність» існує, але вона заслуговує не меншої уваги ніж проблема наркотиків і алкоголю в сучасній Україні. Адже під її впливом людина стає замкнутою у собі, з часом деградує і сильно відстає від своїх однолітків як інтелектуально, так і фізично. Я вважаю, що уже настав той час, коли влада не тільки повинна дивитись вперед і вгору, кричучи про економічний і політичний ріст держави, а й оглянутись назад і вниз, подивитись на своїх нащадків, підростаюче покоління людей, яким зараз так гаряче будують країну. Пора міняти менталітет, адже, як мені здається, ми вже забули ким ми були, і якими стали, задля кого лилася кров козача у Дніпро, задля кого гинули міліони, задля покоління деградованої молоді? Чи задля групки комп’ютерних геніїв? Невже науково-технічна революція здатна змінити народ, який формувався тисячі років, можливо не завжди розумно, але все ж не стояв на місці. А що ми зараз бачимо? Поворот на 180 градусів? Люди почали боятися переступити через «не можу». Адже тільки коли ми перевершуємо самого себе, ми починаємо по-справжньому жити. Я не маю на меті нічого поганого, щодо науково-технічного прогресу: комп’ютеризація, мобілізація, машиноустанкування - приносить користь людству, але все ж потрібно направляти молодь у правильному руслі. Відомий французький психолог і філософ Бернард Вербер в одному із свої творів сказав досить цікаву річ: «Новий б ведення війни: отруїти кров дітей». Ось це ми зараз і бачимо в сучасному суспільстві. Новинки, які так манять, отруюють мозок людини. Яскравим прикладом є «аудіо-наркотики» про, які ми недавно так багато почули. Вони руйнують нервову систему, яка від швидкого темпу життя у нас і так розкатана, і ведуть до повної деградації особистості за досить короткий час. Це є досить важкою проблемою над якою потрібно уже зараз задуматись. Звичайно ж бажань, як і спокус - дуже багато. Але потрібно відокремлювати ті, які принесуть користь тобі і твоїм нащадкам, і донесуть твій досвід наступним поколінням. Адже зараз постає проблема, в якій йдеться про створення більш розвинутих систем штучного інтелекту, що здатні не тільки виконувати певні операції, а й відчувати і мислити на рівні з людиною. Чи не призведе це до занепаду і знищення людської раси, як такої - ми не знаємо. Та ми повинні знати, що тільки там буде світле майбутнє і процвітання, де буде здоровий глузд й ідеї, де не буде три гетьмани на 2 українця, де національні інтереси будуть збігатися з державними, де науково-технічний прогрес і новітні технології будуть багатством цивілізації, а не одним із чинників її знищення. І не потрібно після нас ні потопу, ні війни. Потрібна просто маленька дорога до Едему.
