Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна описати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої
дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих
і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
Человек – существо общественное. Нет ничего хуже одиночества… Нормальный человек смолоду стремится войти в компанию добрых приятелей, чьи мнения, вкусы, привычки, занятия, радости ему особенно близки и дороги. Он стремится среди приятелей найти двух-трех, а еще лучше одного, кто разделил бы с ним все горести жизни. Это большой труд и большая удача, не всякому дающаяся, – найти друга и не потерять его.
Объяснение:
Дружба бывает разная. Кто-то стремится подчинить себе другого, а кто-то находит радость посвятить всю жизнь свою кому-то. Но самая великая, настоящая дружба – это когда два самоотверженных человека живут жизнью друг друга, находят радость в друг другу, в сочувствии друг другу, в единомыслии друг с другом, пусть даже рождающемся в бесконечных спорах. Не бывает и быть не может истинной дружбы только тогда, когда «друг» норовит использовать это счастье людское для своекорыстных интересов, когда, по поговорке, каждый тянет одеяло на себя. Тогда дружба, даже если родится, быстро чахнет и умирает.
если 2sin^2 это sin^2x то:
здесь cos5x разкладывается на 2(Cos^2x-Sin^2x) + Cosx
тогда уравнение принимает вид Cosx+2(Cos^2x-Sin^2x) + Cosx+2sin^x=1
sin^2x по формуле превращается в 1-cos^2x и уравнение принимает вид
cosx+2cos^2x+2-2cos^2x+cosx+1-cos^2x=1 упрощаем
-cos^2x+2cosx=-1 всё уравнение умножается на -1
cos^2x-2cos=1 замена переменной cosx=t
T^2-2t-1=0
D=4-2х(-1)=6
t1=(-2-6)/2 t2=-(2+6)/2
t1=-4 t2=2
cosx1=-4 x = -360 cosx2=2
ответ x1= -360 градусов x2= 180 градусов