всё
Объяснение:
Вариант 1:
1. (xVy)↔(y↓⌐x),
(x│⌐y)→(z+⌐(xy));
2. x→(y+z),
(x→y)+(x→z);
3. (xV⌐y)→(⌐z+⌐x);
4. f(0,1,0)=f(1,0,0)=f(1,0,1)=0;
5. f=(1101 1101 0011 0011);
6. J={xVy, ⌐x+y}.
Вариант 2:
1. (x↔⌐y)V(y↓x),
((x→⌐y)│⌐z)+⌐(xy);
2. x│(y→z),
(x│y)→(x│z);
3. ⌐((xV⌐y)→(z+⌐x));
4. f(0,1,1)=f(1,0,0)=f(1,1,0)=0;
5. f=(1111 1100 1011 1011);
6. J={x→y, ⌐x⌐y}.
Вариант 3:
1. (xV⌐y)↔(y↓x),
((x│⌐y)→z)+⌐(xy);
2. x(y+z),
xy+xz;
3. (⌐xV⌐y)→ ⌐(z+x);
4. f(0,0,0)=f(0,0,1)=f(1,0,1)=f(1,1,1)=1;
5. f=(1110 0101 0011 0101);
6. J={x↔y, ⌐x│⌐y}.
Вариант 4:
1. (x↔⌐y)V(y↓x),
((x→⌐y)│⌐z)+⌐(xy);
2. x(y+z),
xy+xz;
3. (xV⌐y)→ ⌐(z↔⌐x);
4. f(0,0,1)=f(1,1,1)=f(1,1,0)=0;
5. f=(1101 0011 1101 0011);
6. J={x+y, ⌐xVy}.
Вариант 5:
1. (xV⌐y)→(y+x),
((x↔⌐y)│⌐z)↓⌐(xy);
2. x(y→z),
xy→xz;
3. ⌐((xV⌐y)→(z↔⌐x));
4. f(0,0,0)=f(1,1,1)=f(1,1,0)=0;
5. f=(1100 1011 1111 1011);
6. J={⌐x→y, x⌐y}.
Вариант 6:
1. (x+⌐y)↔(y│x),
((x↓y)↔⌐z)V⌐(xy);
2. x(y↔z),
xy↔xz;
3. ⌐((x│⌐y)+(z→⌐x));
4. f(0,0,1)=f(0,1,1)=f(1,1,0)=f(1,1,1)=1;
5. f=(0101 0101 1110 0011);
6. J={⌐x↔y, x│⌐y}.
Вариант 7:
1. (xV⌐y)↓(y→x),
((x│⌐y)↔⌐z)+⌐(xy);
2. x(y│z),
xy│xz;
3. ⌐((z→x)↔(y│x));
4. f(0,0,0)=f(1,0,1)=f(1,1,1)=0;
5. f=(0011 0011 1101 1101);
6. J={x+⌐y, ⌐xVy}.
Вариант 8:
1. (x+⌐y)→(y↓x),
((x│⌐y)V⌐z)↔⌐(xy);
2. xV(y→z),
(xVy)→(xVz);
3. (x│⌐y)+(⌐z→x);
4. f(1,0,1)=f(0,1,0)=f(1,1,1)=0;
5. f=(1011 1011 1100 1111);
6. J={x→⌐y, ⌐xy}.
Вариант 9:
1. ⌐x↔(y→(⌐y↓x)),
((⌐x│y)V⌐z)+⌐(xy);
2. xV(y│z),
(xVy)│(xVz);
3. (⌐z→x)↔(⌐x│y);
4. f(1,0,0)=f(1,1,0)=f(0,1,1)=f(0,1,0)=1;
5. f=(0101 0011 0101 1110);
6. J={x↔⌐y, ⌐x│y}.
Вариант 10:
1. x↓(⌐y→(y↓x)),
x+(⌐yV⌐z↔⌐(xy));
2. xV(y↔z),
(xVy)↔(xVz);
3. (z→x)+(x│⌐y);
4. f(0,1,1)=f(1,0,0)=f(1,0,1)=0;
5. f=(0011 1101 0011 1100);
6. J={⌐x+⌐y, xV⌐y}.
Вариант 11:
1. x↔(⌐y→(y+x)),
x│(⌐yV⌐z↓⌐(xy));
2. x+(y↔z),
(x+y)↔(x+z);
3. ((x↓y)→z)+y;
4. f(0,0,1)=f(1,0,0)=f(1,1,0)=0;
5. f=(1011 1111 1011 1100);
6. J={xy, ⌐x→⌐y}.
Вариант 12:
1. x→(⌐y│(y+x)),
x↔(⌐yV⌐z↓⌐(xy));
2. x+(y→z),
(x+y)→(x+z);
3. ⌐((x│y)→z)+y;
4. f(0,0,1)=f(0,1,1)=f(1,1,1)=0;
5. f=(0011 1110 0101 0101);
6. J={x│y, ⌐x↔⌐y}.
Вариант 13:
1. x↓(⌐y→(yVx)),
x│(⌐y↔⌐z+⌐(xy));
2. x+(y│z),
(x+y)│(x+z);
3. ⌐((x↓y)→⌐z)+y);
4. f(0,0,0)=f(0,0,1)=f(1,1,0)=0;
5. f=(0011 0011 1100 1111);
6. J={⌐x+y, ⌐xV⌐y}.
Вариант 14:
1. x+(⌐y→(y↔x)),
x↓(⌐yV⌐z│⌐(xy));
2. x↓(y↔z),
(x↓y)↔(x↓z);
3. (⌐(x↓y)→⌐z)↔y;
4. f(0,0,0)=f(0,1,0)=f(1,1,1)=0;
5. f=(1100 0101 0011 0011);
6. J={xy, x→⌐y}.
Вариант 15:
1. (x↓y)│(yV⌐x),
(x↔⌐y)+(z→⌐(xy));
2. x│(y+z),
(x│y)+(x│z);
3. ⌐(((x↓y)→⌐z)↔y);
4. f(0,0,0)=f(0,0,1)=f(1,0,0)=f(1,1,0)=1;
5. f=(0010 0111 1010 1101);
6. J={xVy, ⌐x↔y}.
Вариант 16:
1. (x│y)→(y+⌐x),
(x⌐y)V(z↔⌐(x↓y));
2. x→(y│z),
(x→y)│(x→z);
3. (⌐(x↓y)→⌐z)+y;
4. f(1,0,1)=f(0,1,1)=f(0,1,0)=0;
5. f=(0011 1111 0011 1100);
6. J={x+y, xV⌐y}.
Вариант 17:
1. (xVy)→(y↓⌐x),
(x│⌐y)↔(z+⌐(xy));
2. x→(y↔z),
(x→y)↔(x→z);
3. ⌐((xVy)→(⌐z↔y));
4. f(1,0,0)=f(0,1,1)=f(0,1,0)=0;
5. f=(0101 0011 1100 0011);
6. J={x⌐y, ⌐x→⌐y}.
Вариант 18:
1. (xVy)↓(y→⌐x),
(x+⌐y)→(z│⌐(xy));
2. xV(y+z),
(xVy)+(xVz);
3. ⌐((x│y)+(⌐z→y));
4. f(0,0,1)=f(0,1,1)=f(1,0,0)=f(1,0,1)=1;
5. f=(0111 1101 0010 1010);
6. J={x↓⌐y, ⌐x↔⌐y}.
Вариант 19:
1. (x+y)│(y↓⌐x),
(x↔⌐y)→(zV⌐(xy));
2. x↓(y+z),
(x↓y)+(x↓z);
3. ⌐(((x↓y)→z)↔x);
4. f(1,0,0)=f(0,0,1)=f(0,1,1)=0;
5. f=(1111 1100 0011 0011);
6. J={x+⌐y, xVy}.
Вариант 20:
1. xy↔(y↓⌐x),
(x→⌐y)│(z+⌐(xVy));
2. x↔(y+z),
(x↔y)+(x↔z);
3. (⌐xVy)→⌐(⌐z↔y);
4. f(0,0,1)=f(0,1,1)=f(1,1,0)=0;
5. f=(0011 0011 0101 1100);
6. J={x→y, ⌐xy}.
Вариант 21:
1. x↓(⌐y+(y→⌐x)),
xV(⌐y│⌐z+⌐(xy));
2. x→(y↓z),
(x→y)↓(x→z);
3. ⌐(((x↔y)│⌐z)+y);
4. f(0,0,0)=f(0,0,1)=f(1,0,0)=f(1,1,0)=0;
5. f=(1110 1001 0111 0001);
6. J={⌐x↓y, ⌐x↔⌐y}.
Вариант 22:
1. x│(⌐y+(yVx)),
x→(⌐y↓(⌐z↔⌐(xy)));
2. x↓(y│z),
(x↓y)│(x↓z);
3. ⌐(x↓y)→(z↔⌐y);
4. f(0,1,1)=f(1,0,0)=f(1,0,1)=1;
5. f=(0001 0011 1100 1110);
6. J={⌐x+⌐y, ⌐xVy}.
Вариант 23:
1. x+(⌐y→(y↔⌐x)),
x↓(⌐y│(zV⌐(xy)));
2. x↔(y│z),
(x↔y)│(x↔z);
3. ⌐(((x↓y)→⌐z)↔y);
4. f(0,0,1)=f(1,0,0)=f(1,1,0)=1;
5. f=(0011 1100 0011 0101);
6. J={⌐x⌐y, ⌐x→y}.
Вариант 24:
1. x↔(y(⌐y→x)), xV(⌐y+(z↓⌐(x│y)));
2. x→(y↓z),
(x→y)↓(x→z);
3. (⌐(x↔y)→⌐z)│y;
4. f(0,1,1)=f(0,1,0)=f(1,0,1)=f(1,1,1)=1;
5. f=(0011 1101 0010 1100);
6. J={xV⌐y, ⌐x↔y}.
Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.