Відповідь:1.На задернілих ділянках ґрунт обробляють за системою чорного пару (лущення, осіння оранка)
2.Основними захисту від забруднення грунтів є захист їх від водної та вітрової ерозії. Потрібно вирощувати сільськогосподарські культури, при яких затримується водний стік.
3.Похилі місцевості орють поперек схилів. На крутих схилах засівають багаторічні трави ,які корінням закріплюють грунт. Насаджують лісозахисні смуги , що стримують вітри , які здувають верхній шар грунту.
4. По краях яру треба посадити дерева і чагарники. Коріння дерев і чагарників укріплюють береги ярів. Таким чином яр розростатися не буде
Пояснення:
Найбільший з усіх пророків Ізраїля Ісая, син Амоса, народився бл. 765 р. до Христа в Єрусалимі. Походив він з високої аристократичної родини; пророкував за чотирьох царів: Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії протягом 40 років (740—700), не покидавши Єрусалиму.
Були то тяжкі часи для Юдейської держави, коли молода, повна сил Асирійська (Ашшур) імперія підбивала собі під ноги все навколо й у невпинному своєму войовничому запалі підійшла під самі мури Єрусалиму.
Роль Ісаї полягала в тому, щоб утішити й розважити земляків у нещасті. Він проповідував, щоб вони у боротьбі з асирійцями не покладались на Єгипет, не шукали людської до , а надіялися єдино на до Божу. Він проповідував Господнє слово близько сорока років у VIII ст. перед Христом. Про покликання на Божого пророка Ісая оповів у своїй пророчій книзі. За проповідування Божих наказів він багато терпів. Існує передання, що під час облоги Єрусалима ассирійцями Ісая молитвою добув з гори Сіон джерело, яке він назвав «Силоам», тобто «послане від Бога»
Загинув пророк мученицькою смертю 696 до н.е. року. За наказом юдейського царя Манасії, який поклонявся поганським божкам, Ісаю поклали в дуплаву колоду та перерізали пилою вздовж тіла
Объяснение:
На всякого, хто хоч раз прочитав повість М.В.Гоголя «Страшна помста», вона справляє незабутнє враження. Безсумнівно, це одне з найбільш яскравих і барвистих полотен великого майстра. У «Страшної помсти» проявився гарячий інтерес письменника до минулого Русі, до історії визвольної боротьби малоросійського народу проти польської шляхти, і це зближує її з патріотичним епосом Гоголя - «Тарасом Бульбою». В.Г. Бєлінський, маючи на увазі героїчне звучання повісті, порівнював «Страшну помсту» з «Тарасом Бульбою». «Обидві ці величезні картини, писав він, показують, до чого може підноситися талант м. Гоголя.».
Інтерес до фольклору, до народної творчості виник у Гоголя дуже рано. Дитяча любов до народних казок, легенд, переказів і пісень з роками переросла в свідому схильність до зображення подій російської історії. «Страшна помста» витримана в тонах народної легенди та малоросійських історичних дум. Повість насичена фольклорними образами, порівняннями та епітетами, написана напевной ритмічною прозою, що нагадує ритм народних сказань. Особливо приголомшує фінал повісті, коли чудовий, закутий у лати велетень - богатир, скидає з захмарного Криван в бездонну прірву великого грішника-чаклуна!
Звідки, з яких глибин часу прийшов до Гоголя і до нас цей дивовижний вершник-велет, дрімаючий століттями в Карпатах, безпристрасно чекає свого часу, коли він нарешті зробить велике відплата над цілим родом лиходіїв, зрадників і злочинців Руської землі? Олександр Миколайович Афанасьєв цілком обгрунтовано вважав, що перекази про велетнів властиві всім індоєвропейським народам і сягають корінням в найдавніший пласт індоєвропейської міфологіі3. Чи відноситься це і до карпатського велетню?
Питання, може бути, і залишився б без відповіді, якби не аналогії в переказах русинів півночі Молдавії. Там ми теж знаходимо образи велетів, що чекають на вершинах Карпат години виконання своєї великої місії. Особливо близький до гоголівського вершнику міфічний предок русинів - Сватагорь, велетень-богатир, прихований хмарами найвищої вершини Карпат. Це той самий Святогор, герой давньоруського билинного епосу, випадково виявленого в 1860 році П.Н, Рибниковим в переказах насельників далекої північної околиці Росії, що живуть під Архангельськом, на Північній Двіні і на берегах Льодовитого океану. Однак між русинським і північноруських образами Святогора є й істотні відмінності. Русинський цикл переказів про Святогора не знає Іллі Муромця, не знає про загибель богатиря в зачарованому труні і дуже чітко прив'язаний до святих гір - Карпат. Ймовірно, північноруських билини являють собою більш пізні накладення на загальноросійське переказ, що виникло в історичних і географічних реаліях Київської Русі X-XI ст.