Сосна живе до 400 років і може сягати заввишки до 50 м, насіння сосна починає утворювати на 12-15-му році життя. Пилкові зерна та насінні зачатки формуються в шишках - вкорочені видозмінені пагони, листки яких перетворилися на луски. У сосни є чоловічі (там утворюються пилкові зерна) та жіночі (там утворюються насінні зачатки) шишки, що розташовані на одній рослині.
Чоловічі шишки світло-жовті та зібрані групами, мають лише один тип лусок (з їхнього нижнього боку розміщені два пиляки, у яких формуються пилкові зерна). Пилкове зерно вкрите двома оболонками, між цими оболонками у двох місцях є порожнини, заповнені повітрям - повітряні мішки, вони роблять пилок дуже легким.
Молоді жіночі шишки сосни червонуватого кольору, розташовані поодинці на верхівках пагонів, мають луски двох типів (зовнішні луски - покривні - захищають внутрішні луски з двома насінними зачатками від ушкоджень, луски щільно прилягають одна до одної).
Під час запилення луски розсуваються, насінні зачатки виділяють краплину клейкої рідини, яка утримує пилкове зерно, після запилення луски шишки знову стуляються, а пилкове зерно проростає пилковою трубкою дуже повільно і дістається до яйцеклітини лише через 12-15 місяців із часу запилення, насіння сосни дозріває наприкінці наступного (другого від часу запилення) літа. Спочатку жіноча шишка розростається, зеленіє, а потім буріє, луски її розсуваються, і насіння висипається. Завдяки крилоподібним виростам воно добре розсіюється вітром, невибагливе до умов довкілля і може
Кальвин утверждал, что души людей предопределены Богом либо к вечному спасению, либо к вечной погибели. Никто из верующих не может знать своего предопределения. Но человек, согласно учению Кальвина, не должен пассивно ожидать свершения своей судьбы, его долг – идти ей навстречу, быть тружеником, выявить все заложенные в нём Богом способности. В этом заключается его главное служение Богу, которое в конечном счёте должно помочь узнать своё предопределение: успех в земных делах знак спасения. Учение Кальвина заставляло его последователей упорно трудиться: иным путём знак спасения души получить было невозможно.
Кальвинистская церковь признавала только два обряда – крещение и причастие, а по своему устройству отличалась и от католической, и от лютеранской. Церковная община не подчинялась городским светским властям и пользовалась правом самоуправления. Она избирала и контролировала своих руководителей - проповедников и старшин, пресвитеров (от греч. — старейшина). Поэтому кальвинистскую церковь иногда называют пресвитерианской. В этой церкви не существовало возведённых в сан священников. Вместо них имелись проповедники — пасторы, которых избирали из числа наиболее грамотных прихожан, знающих Священное Писание.
Тест прошел проверку
ставим +1 к ответу)