У своєму державному устрої у 18-му столітті Королівство Франція було абсолютною монархією, що спиралося на систему централізованої бюрократії і на постійне військо. Проте, між королівською владою, яка була абсолютно незалежна від панівних класів, і привілейованими станами суспільства існував свого роду союз — за відмову духовенства і дворянства від політичних прав державна влада всією своєю силою і всіма засобами, що були в її розпорядженні, охороняла соціальні привілеї цих двох станів суспільства. Водночас зростав вплив третього стану — усіх, хто не належав до перших двох.
Наприкінці XVIII століття Франція була однією з найбагатших країн Європи, поступаючись у розвитку тільки Британії та Нідерландам. Водночас у країні, яка була абсолютною монархією не було жодного громадського контролю над бюджетом, що протягом багатьох століть був дефіцитним. Король Людовик XVI щедро витрачав гроші, включно з військовими видатками на ведення семирічної війни та підтримку колоній в Американській революції, й державний борг досяг величезних розмірів. Половина бюджету йшла на виплату відсотків по заборгованості. Збільшення податків лягало тягарем на плечі третього стану, оскільки перші два були звільнені від оподаткування. Ситуацію ускладнили неврожаї в 1780-х роках та пауперизація населення.
Шукаючи виходу зі скрутного становища, 1789 року король вирішив скликати Генеральні штати — французький парламент, який не скликали з 1614 року. Скликання Генеральних штатів мало на меті встановлення нової системи податків, які включали б податки на землю, і які повинні були б платити також перші два стани. Звісно, дворянство й духівництво зустріло таку ідею супротивом. Розгорнулася боротьба за представництво й систему голосування в Генеральних штатах.
Ідеологічну базу протистояння старого режиму й революційних сил забезпечили ідеї Просвітництва.
Объяснение:
это причина
Нарисуй Александра Невского (На самом деле, еще даже никто не знает, как он выглядит , потому , что с тех времен не осталось ниодного его портрета)
Или же Дмитрия Донского - великий князь московский с 1359 г. и владимирский в 1362-1389 гг. В 1367-1368 гг. начал постройку в Москве белокаменного Кремля. Вел длительную борьбу с Тверью. В 1375 г. при поддержке большинства князей Северо-Восточной Руси совершил поход на Тверь, принудил тверского князя Михаила Александровича подписать соглашение, значительно ограничившее самостоятельность Твери. В 1380 г. одержал победу в Куликовской битве, после чего стал именоваться Донским. В 1382 г. был вынужден возобновить уплату дани Орде после сожжения Москвы Тохтамышем. Присоединил к московским владениям часть Мещеры, Смоленщины, приокских и белозерских земель. Впервые передал сыну территорию великого Владимирского княжества как свою отчину, не спрашивая разрешения Орды. Канонизирован Русской православной церковью в 1988 г. (ржу) Меня нарисуй, мне 116 лет)
тест прошел проверку, пользуемся)