Візантійська музика, музика Візантійської імперії — період в історії музики, тісно пов'язаний із християнською культурою Східної римської імперії, що починає свій розквіт в епоху правління імператора Костянтина (306—337) і занепадає з падінням Константинополя у 1453 році.
Історичні умови і строкатий етнічний склад населення Візантії визначили різноманіття інтонаційного ладу, жанрів і форм Візантійської музики. Її витоки сягають перської, коптської, єврейської та вірменської пісенності, а також включають досягнення давньогрецької музичної культури, що обумовлювалось входженням до складу Візантії великих центрів грецької культури — Александрії, Антіохії, Ефеса.
∆АВС - рівнобедрений. АВ = ВС; AN, СК - висоти; AN ┴ ВС, СК ┴ АВ.
Довести: AN = СК.
Доведения:
За умовою ∆АВС - рівнобедрений (АВ = ВС).
За властивістю кутів при ocновi рівнобедреного трикутника маємо: ∟BAC = ∟BCA.
За умовою AN ┴ ВС; ∟ANC = 90°; СК ┴ АВ, ∟CКA = 90°.
Розглянемо ∆АКС i ∆CNA:
1) ∟ANC = ∟CКA = 90;
2) ∟BAC = ∟BCA;
3) AC - спільна сторона.
За ознакою piвностi прямокутних трикутників маємо: ∆АКС = ∆CNA.
Звідси AN = СК (як piвнi елементи рівних фігур).